Коли ти думаєш про Дімку, у тебе тільки в животі підкручує, як після вправ для преса на фізрі. Може, це совість, а може, місячні скоро. А думати про Сашка — все одно, що злітати на американських гірках у небо: у грудях усе обривається від передчуття, аж пищати хочеться від захвату.
Сашко дзвонить у вівторок і запитує, чи не піти вам кудись удвох: «Що ми завжди серед натовпу, і не поговорити нормально. Хочеться чогось для душі».
Гм, оце поворот! Якщо душа в Сашка така сама, як зовнішність, то ти не проти, а навіть дуже й дуже за. Адже ви друзі. Ти надягаєш сукню. Червону. Вона пасує до чорних щільних колгот. І чоботи в тебе нові, високі, до коліна, в них ноги стрункі й майже худі.
Ви йдете до ресторану їсти суші. З паличками ти даєш раду, усміхаєшся влучно, Сотник задоволений — це видно. У чоловічих реакціях ти вже непогано розбираєшся.
Ви розмовляєте про серйозні речі. І яке б довге не було слово, Сашко з наголосом не помиляється. А ти так втомилася від розумово обмежених. Ти не соромишся, ти мудруєш щосили. Як же приємно бути розумною, бути самою собою.
Рука Сотника боязко тягнеться до твоєї, а ти не поспішаєш: то паличку схопиш, то склянку, то потягнеш з його тарілки пелюстку імбиру. Нарешті він накриває своєю долонею твою, і ти дивишся йому в очі. У них ти бачиш таку ніжність, що залишки твого хвилювання зникають. І вино приємно нагрівається у венах.
— Лисичко, ти така красива дівчинка, — каже Сотник.
Ти збентежено опускаєш повіки. Ніяковієш, не по-справжньому, звичайно, просто йому підіграєш. У тому, що ти спокуслива, ти більше не сумніваєшся. Ха, як показує досвід, дехто подихає від чорної туги за тобою.
— Ще чого-небудь вип’єш, красуне? — підморгує Сашко.
— Ой, ні, — твої брови злітають угору. — Мені досить. Ще батьки полізуть розбиратися.
Те, що тобі доведеться після двох келихів вина перед ними виправдовуватися, і так зрозуміло. Але чомусь тобі здається, що Сашка вони пробачать. Побачення із Сотником не трапляються щодня.
Ви доїжджаєте до будинку на таксі й зупиняєтеся біля третього під’їзду Сотника. Ну, за звичкою, думаєш ти, а Сашко в цей час нахиляється й тебе цілує.
Оце поворот!
Ти відчуваєш ніжність квіткової пелюстки під кінчиком носа — така в нього шкіра — і лоскіт на своїй щоці. Цілуватися ти вмієш, тому сміливо йому відповідаєш. Губи в нього м’які, як і руки. Він ледве торкнувся твоїх грудей і пройшовся трохи нижче талії, але стегон не чіпав, ти оцінила. Не потрібно його відпихувати, зображаючи праведне обурення. Молодець Сотник. Ну, хто б сумнівався!
Дві глибокі ямочки на щоках, півколо підборіддя, губи викреслюють у нього на обличчі усмішку, таку правильну й симетричну, наче для ідеального знімка в глянцевому журналі. Таких усмішок не забувають. Напевно, коли люди старіють, поганіють, втрачають волосся й роз’їдаються до відвислих щік, саме такі усмішки живуть своїм власним вічним життям.
У тебе перехоплює подих.
— Зайдемо на хвилинку, — хрипко шепоче Сашко й торкає пальцями твоє підборіддя. — Я тобі дам книжок, як обіцяв.
Нічого собі! «Доброго вечора, мама Сотника. Здрастуйте, тато. Я Міла. Дуже приємно». У тебе в грудях тріпоче передчуття швидкої перемоги, чогось особливого. Блін, а мрії, до речі, збуваються!
Але ні в темній вітальні з білим диваном, ні в чорній дірі кухні, де горять зеленим вогники мікрохвильової печі, нікого нема. Тільки Нельсон вибігає вам назустріч, вертить хвостом. Сашко від нього відмахується, швидко йде до дверей у кінці коридору, відчиняє, там спалахує світло.
Це обитель Сотника. Першими кидаються в очі кольорові лампочки гірлянди, що блимають на шторі. На стіні величезна абстрактна мазанина, щось подібне до Джексона Поллока: плями, плями, криваві патьоки.
— Це Захар, — Сашко стежить за твоїм поглядом. Стіну над ліжком обклеєно постерами кіноафіш: «Страх і огида в Лас-Вегасі», «Справжній детектив», «Джанго вільний». Ти розглядаєш далі, але Сашко тягне тебе за руку до ліжка, і ось ви вже котитеся до протилежного краю.
Твоя голова звисає вниз і взагалі крутиться, ти намагаєшся піднятися, він тобі допомагає, водночас прилипаючи до твоїх губ, його рука опиняється під чашкою твого ліфчика.