Карина зустрічається з Данилом. Він ще той придурок, але чимось підкорює дівчат у двадцять першій. Тому Карина його постійно ревнує. Вона вважає, що її пухнасте волосся — причина трагічної невірності Данила, тому вічно намагається приборкати неслухняні пасма.
— Козел твій Данило, — кажеш ти Каринці.
І Мірка товкмачить їй те ж саме. Каринка зітхає, типу, погоджується.
Ти уявляєш, що якби, скажімо, Сотник був твоїм хлопцем, ти так само все б йому пробачала. І, напевно, намагалася б розпушити свої пласкі руді пасемця або ще якось покращити зовнішність, щоб йому подобатися. Але ти й Сотник — це з області фантастики.
Хлопці, яких ви днями зустріли, виявилися нічого так, у темі. По-перше, вони старші й з ними можна зависнути по-дорослому, пива випити або вина, викурити сигаретку. Хоча тебе від тютюнового смороду нудить, а ще довго тхне від пальців і рукавів.
Але іноді хочеться постояти, випускаючи дим, особливо якщо в школі стався який-небудь піпець. Сигарета — це чарівна паличка, яка на три хвилини перетворює тебе на круту й дорослу. Поки ти за неї тримаєшся, ти сама вирішуєш, що робити зі своїм життям. Наприклад, чи помирати тобі від раку легенів десь років за п’ятдесят.
По-друге, вони не студенти. Тобто нормальні чуваки. Не грузять, не труть нескінченно про те, що вони там роблять на парах. Зі студентами ви якось тусили. Нудьга смертна. Вони запрошували вас до себе, а перед «до себе» нічого навіть не запропонували, типу кав’ярні чи кіно.
Тебе вкрай дратувало, як відверто, мало не висолопивши язики, вони чекали, що ви негайно плюхнетеся на їхні студентські ліжка й дружно розсунете ноги.
Ти особисто ні з ким найближчим часом спати не збираєшся. Тобі хоча б поцілувати когось по-справжньому. І не Малюка, поки всі юрбляться в коридорі, застібаючи куртки, а ви із закритими очима наче стикаєтеся дзьобами в темряві на порозі його кімнати.
Нових знайомців троє. Пашка — брюнет і чубчик мастить воском. Нічого так, майже красень. Тільки ніс у нього широкуватий, ніздрі смішно наповзають на щоки. А ще Пашка одружений. Каже, що з дружиною розлучається. Але хлопець із статусом «розлучений» — ні-ні, нема дурних, дякую.
Діма — білявий і якийсь занадто похмурий. Чи то лоб у нього такий високий: волосся зрізане машинкою, а густі брови, хай і світліші за шкіру, насуваються молочними хмарками на очі. Він завжди дивиться спідлоба. Зиркне на тебе вологими сірими очима і відвертається.
Намагається розмірковувати вголос про щось на кшталт: «Чи є вихід?». А хто виходить, куди і навіщо цей хтось туди зайшов — цим Дімка не переймається. Буває, такого накрутить, що хочеться спитати, чи пам’ятає він, з чого почав. Ржач! Він узагалі в словах плутається. Але є один плюс. Діма знається на нормальному кіно, і з ним можна побалакати про фільми.
Олег спочатку здавався занадто балакучим. Йому нема зупину, варто зачепитися за улюблені теми: спортзал і побутова техніка. Олег продає пральні машини й телевізори, отримує відсоток від продажу і в день зарплатні обов’язково вам щось купить. Шоколадок або навіть мартіні. Ви розливаєте його по пластикових стаканчиках і п’єте на березі річки.
Ти не так щоб дуже п’єш. Бо потім доводиться посилено жувати відразу три жуйки. У мами нюх на підозрілі запахи. Але вечори з мартіні і хлопцями — най-най! Головне — дотриматися схеми повернення додому: спізнитися хвилин на десять, але в жодному разі не на п’ятнадцять. На п’ятнадцятій у батьків умикається аварійний режим «де її носить».
Отже, на десять хвилин пізніше й одразу прошмигнути в душ. Виголосити мамі щось на кшталт «Мені ще фізику вчити», обов’язково загробним голосом, бо мама теж у фізиці ні бум-бум, тобто вона співчуває. І спокійнісінько стирчати у ванній, поки всі запахи не змиє гаряча пінна вода й агресивне чищення зубів електричною щіткою.
— Хелло, дівчатка! — говорить Діма тобі й Каринці. — Як воно нічо?
На ньому біла майка в обліпку. Він що, забув одягнутися? На плечах стирчать круглі кістки. Видно, що ключиці в нього великі. І такі самі гульки випинають на зап’ястках.
Ти вперше звертаєш увагу на те, який він під шкірою жилавий. І кістки в нього, мабуть, широкі й важкі. Хоча відколи ти почала цікавитися нутрощами чоловіків?
І ще Дімка трохи незграбний, наче не бачить, куди йде, або йому байдуже, що заб’є лоб об ліхтарний стовп. Але він добрий. Ось бувають такі люди. Можуть і палити, і лаятися, називати друзів безглуздими зменшувально-пестливими іменами «Олежик, Пашик» і зразу огризатися, приправляючи свої наїзди незмінними «тю, ти шо» чи «от гівно!», голосно при цьому ржати й штовхатися.