Та ба… Я розчулилася і через те вдалася у локальні свої спогади. А чужі спогади не можуть ні від чого застерегти. Вони можуть лише нагадати.
Я, звичайно, не смію нікого ні від чого застерігати. Я можу лише щиро бажати кожному із Вас, любі Читачі, відчути повну гаму Життя. А вона без пристрасті, на щастя, неможлива.
Пристрастей у житті трапляється з нами багато.
Але ніхто не має в житті двоє щасть.
І в цьому – щастя найбільше.
ЯК НЕМАЄ ЩАСТЯ, ХАЙ НЕ БУДЕ ДНІВ…
Не має значення і нічого не важить наш вік, якщо ми в якийсь день раптово зачули в собі прискорене биття серця (це не тахікардія. Запевняю Вас). Чи Ви прищаве дівчисько, чи поважна матрона – Ви з однаковим благоговінням чекаєте, коли тектонічні порухи із надр душі збаламутять Ваш розум єдиною думкою – про НЬОГО.
Ну, що ж… Долі конем не об'їхати і літаком не облетіти…
У такий час нам бук ся розвиває, сказали би в Розтоках. Гостра стріла Амура нарешті безжалісно і солодко пронизала наше маленьке серце і надовго застряла там. Щось треба робити – метушимося в паніці від суцільного незнання: а що треба робити, коли втрачено сердечний спокій і волю?
І ось отут, мої Ви голубки (а я зараз звертаюся винятково до своїх посестер-жінок), – невичерпне поле для Вашої фантазії.
Згадайте хрестоматійні історії сердечної гарячки великих і не дуже великих людей.
Літературу.
Кіно.
Сусідські пристрасті.
Боже праведний!
Війни через жінок… Ви ж не хочете, щоб через Вас оголошували війну, щоб під балконом співали серенади. Хоча потайки хотіли б і цього. Що ж… нічого дивного. І на це в Розтоках давно є визначення: не хочу – дайте, пустіть – тримайте.
Ви, як кожна звичайна жінка і навіть сама королівна і цісарівна, хочете бути щасливою, але не знаєте, як цього досягти. Ви чудово засвоїли приповідку із Розтік, що в дівки до 20 років розум, як лушпиння з картоплі: із лушпиння ще щось зробиш, а з розуму дівочого – ніц. Але Вам уже й не 20, а таки чуєте, що розуму – також нітрохи. Бо серце скаче, як дурний баран через вориння, і Ви знаєте невідворотну житейську істину також із Розтоків: жінка без чоловіка те варта, що ріка без притоки. І знаєте інше: жіноче щастя – у чоловічих руках, а, як вважають у нашому селі, як немає щастя, най не буде днів, бо щастя в аптеці не купиш і на базарі не продаси. Отак!
Проте універсальний рецепт поведінки у час «лю– бові-недуги» – відсутній. Кожен робить своє. Як уміє. Бо там, у найглибшій глибині свого єства, кожна жінка притримує думку про те, яким би арканом назавжди, назовсім таки заарканити Чоловіка, що упав на душу, як грім.
Аркан – це дуже добре. Але ж не так різко – відразу арканом, сказав би відомий літературний герой. Тобто не отим чоловічим гуцульським танцем арканом, а зашморгом-арканом. А чоловік – він, знаєте, все-таки не коняка.
Ясна річ, сподіваючись на своє подальше щастя із ним, і тільки із Ним, Ви маєте волю робити що завгодно, а хоч би влаштувати перше серйозне стрітення із чоловіком своєї мрії у нічній сорочці. Це вже справа Вашого смаку і бажання.
Але я зараз бачу перед собою Панну, Пані, Даму, Дівчину, Жінку, Молодицю інших уподобань (проте це не означає, що ці уподобання пуританські, ні, звичайно. Інакше я писала би трактат для жіночих монастирів).
Особливо перечуленим і перейнятим прискореним биттям свого серця для зняття високовольтної напруги на перший раз я порадила б… тільки не смійтеся – влаштувати для себе і для Нього… перший бЕнкет-бАнкет почуттів і… шлунка.
Ви думаєте для подальшої Вашої судьби це не має значення? Ще яке! Не кіно, не театр, не виставка, не лавочка у скверику чи столик у ресторані – а обід чи вечеря удвох. Удома.
А чому б не у Вас?
Не комплексуйте з приводу місця зустрічі! Хіба Ви не навчені попереднім досвідом, що місце зустрічі таки змінити не можна, бо понад вік триває не тільки день, але й любов.
Ситий чоловік – добрий чоловік, казала моя бабця. Відповідно: голодний – лінивий.
Знаю: Ви не хочете в майбутньому мати лінивого чоловіка.
Отож запросіть того, хто дає прискорення Вашому серцю, у гості. І нагодуйте його з першого разу!
Рішення прийнято. Але запрошуєте його не Ви – Ви лише створюєте ситуацію, коли Він напрошується у гості сам. Після його несміливої чи дуже сміливої пропозиції Ви поводите себе так, як радять в нашому селі. Пам'ятаєте: не хочу – дайте, пустіть – тримайте. А далі – я Вам не порадниця.