Я не випадково посилаюся на висловлювання Б’юкенена. Якби я навів докази без посилань, можна не сумніватися, що жодна людина мені б не повірила. Про таку культурну інверсію світ не міг і подумати.
Згідно з критичною теорією “...західні суспільства — “юрмище” расизму, шовінізму, націоналізму, ксенофобії, гомофобії, антисемітизму, нацизму і фашизму. За цією теорією, злочини Заходу випливають із характеру західного співтовариства, сформованого в просторі християнства. Сучасний приклад — “політика атаки”, суть якої — не захист свого кандидата, а напад на кандидатів противника. Інший приклад використання критичної теорії — безкінечні звинувачення папи Пія Дванадцятого в пособництві холокосту; і не важливо, що десятки томів документальних матеріалів спростовують ці звинувачення!”[24], — стверджує Б’юкенен.
Отже, й професори Сенченко, Яременко, Щокін згідно з теорією “культурної інверсії” — антисеміти, а “Сільські вісті” і Міжрегіональну академію управління персоналом необхідно закрити. Тому що ми — християни, наше суспільство сформовано в просторі християнства, і цього вже достатньо, щоб нас оголосили антисемітами.
“Критична теорія з часом породжує культурний песимізм, — пише Б’юкенен, — відчуття чужорідності, безнадії і відчаю, коли навіть вільні люди, які досягли великих успіхів, починають сприймати свою країну як гнобителя, а суспільство — як таке, що не заслуговує на любов і вірність. Нові марксисти вважають культурний песимізм необхідною передумовою революційних змін”[25].
Як бачите, ми очікуємо нову революцію...
Щоб зрозуміти суть критичної теорії, слід почитати книги “Втеча від свободи” Е. Фромма, “Психологія мас і фашизму” і “Сексуальна революція” В. Райха. Ознайомившись із ними, ви зрозумієте, яке майбутнє готують нашим дітям і онукам.
Хто ж вони, ці новоявлені пророки культурної революції?
Еріх Фромм (1900—1980) — німецько-американський психолог і соціолог, представник неофрейдизму. В 1929—1932 рр. — співробітник Інституту соціальних досліджень у Франкфурті-на-Майні; в 1933 р. емігрував до США. Розробляючи цілісну концепцію особистості, Фромм зазначає, що в установленні зв’язку між психікою індивіда і соціальною структурою суспільства вирішальна роль належить страху. Саме страх, на його думку, придушується і витісняється в несвідомі риси, несумісні з панівними в суспільстві нормами. Різні форми соціальної патології в сучасному західному суспільстві він також пов’язує з відчуженням. Критикуючи капіталізм як хворе, ірраціональне суспільство, Фромм висуває проекти створення гармонійного “здорового суспільства” методами “соціальної терапії”, зокрема проект “перевиховання” американської нації[26]. Ідеї Фромма сьогодні активно втілюються в життя у різних країнах. Однією із організацій, яка цим займається, є створене в 1986 р. у Німеччині Міжнародне товариство Фромма.
Вільгельм Райх (1897—1957) — австро-американський лікар і психолог (з 1939 р. жив у США). Він зробив спробу об’єднати фрейдизм з марксизмом (фрейдомарксизм), виступав з ідеями сексуальної революції як складової будь-яких соціальних реформ (тепер зрозуміло, чому в Україні поряд з “демократичними реформами, яким немає альтернатив”, відбувається сексуальна революція). Райх вимагав скасування всіх форм “репресивної моралі”, моногамної сім’ї. За Райхом, кожен авторитарний лад базується на притлумленні сексуальних інстинктів, що стає основою характеру і джерелом масових неврозів. Культура, як стверджував Райх не терпить придушення й витіснення інстинктів. З 60-х років ідеї Райха були сприйняті на Заході “новими лівими”, які оголосили його своїм ідеологом[27]. Які наслідки застосування “новими лівими” критичної теорії у США?
“Мільйони людей почуваються чужинцями у своїй країні, — пише Б’юкенен. — Вони відвертаються від мас-культури з її культом тваринного сексу і гедоністичних цінностей. Вони спостерігають зникнення старовинних свят і згасання колишніх героїв. Вони бачать, як артефакти славного минулого зникають із музеїв і замінюються чимось потворним, абстрактним, антиамериканським; як книги, що запам’яталися нам з дитинства, вилучають із шкільної програми, даючи шлях новим авторам, про яких більшість ніколи не чула; як скидають звичні, успадковані від минулих поколінь моральні цінності; як умирає культура, що виростила цих людей — разом з країною, в якій вони росли”[28]. Це написано про США, проте кожна мисляча людина може сказати, що написане стосується й України, де людей намагаються зробити чужинцями у своїй країні.