Саме так назвав Папа Римський нову культуру “звільнення”, яка домінує сьогодні не лише у США, а й у так званих цивілізованих країнах Західної Європи. Скрізь, де простягла свої щупальця іудеофарисейська (демонічна) цивілізація, відбулася культурна інверсія, було відкинуто колишні стандарти, етику і справедливість. Цивілізація, що ґрунтувалася на вірі, а з нею культура і мораль, відходять у минуле, і скрізь відбувається їх заміна новою вірою, новою мораллю, новою культурою — культурою смерті.
Чому Б’юкенен назвав свою книгу “Смерть Заходу”?
Ось як він пояснює це сам: “Вона означає, що, крім культурного поділу і масової імміграції, які загрожують Америці балканізацією, нас підстерігає інша, набагато серйозніша небезпека. Захід вимирає. Народи Заходу перестали відтворювати себе, населення західних країн стрімко скорочується. Від самої Чорної Смерті, що викосила третину Європи в чотирнадцятому столітті, нам не загрожувала небезпека більш серйозна. Нинішня криза загрожує знищити західну цивілізацію. Нині в сімнадцяти європейських країнах смертність значно перевищує народжуваність, домовини в них потрібні куди частіше, ніж колиски. Це Бельгія, Болгарія, Угорщина, Німеччина, Данія, Іспанія, Італія, Латвія, Литва, Португалія, Росія, Румунія, Словаччина, Словенія, Хорватія, Чехія і Естонія. Католики, протестанти, православні — всі вони беруть участь у грандіозній похоронній процесії західної цивілізації.
Новий гедонізм, як уявляється, не дає пояснень, навіщо продовжувати жити. Його перші плоди здаються отруйними. Невже ця нова культура “звільнення”, що стала такою привабливою для нашої молоді, насправді стане смертоносним канцерогеном?”[32].
Не виключено, що нові марксисти переможуть у Західній Європі, як перемагають вони у США. І настане кінець прославленим “демократичним цінностям”, як це сталося з комуністичною імперією старих марксистів.
Наприкінці ХІХ ст. відомий фрацузький психолог Гюстав Лебон зазначав у своїй праці “Психологія натовпу”: “Справжня причина великих потрясінь, які передують зміні цивілізацій — наприклад, падінню Римської імперії і піднесенню арабів, — є кардинальне оновлення напряму думок... Усі важливі історичні події — видимі результати невидимих зрушень у мисленні людей... Теперішній час — один із тих критичних моментів, коли думка людей зазнає трансформації”[33].
Спливло багато часу, однак ці слова не втратили своєї актуальності й сьогодні. Саме на “кардинальне оновлення думок” і розраховували розробники критичної теорії, і це оновлення унеможливило сприйняття західними елітами того факту, що їхня цивілізація з шаленою швидкістю мчить до свого самознищення.
Культурна революція звільняє сімейні пари та їхніх дітей від сімейних обов’язків, тому що адепти культурної революції усунули суспільну потребу в сім’ї. І як наслідок — інститут сім’ї почав відмирати. Багато сімей на Заході, зокрема в Німеччині, живуть за правилом ППНД: “подвоєний прибуток і ніяких дітей”. Це призводить до того, що німецький народ старіє і вимирає, до 2050 р. дітей у Німеччині буде на 5 мли менше, ніж у 2000 р.[34]
Вимирає населення не тільки Німеччини, а й інших країн Європи. Так, наприклад, якщо рівень народжуваності в Італії перебуватиме на рівні 2000 р., то до 2050 р. з 57 мли італійців залишиться 41 млн.[35].
Чому американці та європейці відмовляються мати дітей і коли це почалося?
Аналіз приросту населення показує, що ці зміни відбулися в середині 60-х років XX ст., у розпал культурної революції, легалізації абортів, коли підростаюче покоління стали виховувати не батьки, а телевізійна нянька, з якою було куди веселіше, ніж з батьками.
Статистика свідчить, що в 1966 р. в Америці офіційно робили 6 тис. абортів, у 1970 — 200 тис., а в 1973 — 600 тис. Це пов’язано з ухвалою ліберальних законів про аборти, зміною моралі. Ще в 50-х роках аборт був не просто злочином — його вважали ганебним. Проте коли через 15 років Верховний суд США визнав право на аборт конституційним, відбулася масова зміна у свідомості американок.
Культурна революція звільнила мільйони молодих американців від опіки батьків, учителів і священиків. Вона прокотилася кампусами (студентськими містечками): спочатку антивоєнний рух, відтак наркотики (“врубайся і вирубаєшся”), сексуальна революція (“займайся любов’ю, а не війною”). Згодом набрав сили феміністський рух, який взяв за основу рух за права людини. Жінки вимагали рівних прав з чоловіками. Сформувалася нова мораль, яка виправдовувала “життя для себе”, так звана, ситуативна етика, про яку йтиметься нижче, під новий спосіб життя. Пропонуючи секс, наркотики, рок-н-рол, новоявлені революціонери зустрічали розуміння на телеканалах та в інших засобах масової інформації.
33
Лебон Густав. Психология народовъ и Массъ / Перевод съ французскаго А. Фридмана и Э. Пименовой. С.-Пб., Издание Ф. Павленкова, 1896. — С. 130.