Гуманісти ще раз заявили, що Бога не існує. А оскільки немає Бога, людина існує сама по собі. Тому їй необхідна своя релігія, і гуманісти створили її.
Другий принцип Гуманістичного маніфесту II: “І обіцянка будь-якого спасіння, страх вічного прокляття ілюзорні й шкідливі. Наука підтверджує, що людина як вид виникла з інших форм у процесі природної еволюції...”[72]
Тут гуманісти підтверджують свої переконання, що людина — лише тварина на вищому ступені еволюції. Факт сучасної реальності — те, що це положення не є більше єдиною теорією походження, яку пропонує світові наукове товариство. Теорії еволюції кинуто виклик археологією, яка показує її неспроможність пояснити безліч археологічних знахідок, що спростовують теорію Дарвіна, а також креативною наукою. Ці підходи доводять (використовуючи наукові дані), що еволюція — це омана і містифікація. Всесвітньо відомі вчені поступово відмовляються від своїх еволюційних переконань, яких вони так довго дотримувалися, після ознайомлення з цією конкуруючою теорією. Учений, який може порівняти ці теорії, доходить висновку, що еволюційна теорія не є наукою. У дебатах між еволюціоністами й креативістами в університетах всього світу перемагають креативісти. І як результат — наука поступово повертається на позиції, на яких перебувала до того, як Чарльз Дарвін зробив революцію, своєю бездоказовою теорією еволюції.
Але незважаючи на це, еволюція є офіційною частиною релігії гуманістів.
Третій принцип: “Етика автономна й ситуативна, вона не потребує теологічних чи ідеологічних санкцій. Заперечувати це — означає перекручувати всю життєву основу”[73].
Бога немає, отже, не існує і даних Богом моральних абсолютів. Фрази з цих абсолютів, такі як “ти не повинен”, недоречні в сучасних суспільствах, і оскільки це правда, людині не обов’язково дотримуватися цих учень. Тому вона вільна сама приймати рішення з цих питань. Звідси висновок, що релігія скоро відімре. Єдине, що для цього потрібно, щоб її офіційно поховали гуманісти, “Новий Вік”, масони і комуністи. Ця нова “моральна” філософія має офіційну назву “ситуативна етика”, яку ми детально розглянемо в наступному розділі дослідження.
Четвертий принцип: “Розум є найефективнішим інструментом, який має у своєму розпорядженні людство. Він незамінний: ні віри, ні пристрасті недостатньо самих по собі”[74].
Тут гуманісти на боці масонів, які обожнювали розум. Як було показано вище, з цієї точки зору розум людини є рятівником людства. Гуманісти хочуть створити середовище, в якому людина зможе використовувати свій розум, щоб врятувати людство. Це означає, що релігії мають бути вилучені з цього середовища, щоб дати людині свободу використовувати свій розум для розв’язання проблем людства без втручання релігії.
Шостий принцип: “Щодо сексуальної сфери, то ми вважаємо, що нетерпиме ставлення, яке так часто розвивають православна релігія і пуританські культури, незаконно пригнічують сексуальну поведінку. Треба визнати право на контроль народжуваності, аборти й розлучення”[75].
Згідно з цим принципом релігійні вчення “незаконно пригнічували” сексуальність людини. Релігії проповідували світу про те, що аборт — це вбивство (вважаючи аборт порушенням морального принципу “Не вбий”). Гуманісти вважають, що контроль за народжуваністю має бути доступним і аборт за вимогою дозволеним.
Восьмий принцип: “Ми повинні поширити демократію в істинному сенсі на економіку, школу, сім’ю, робочі місця і добровільні асоціації”[76].
Християнська та іудейська релігії віками стверджували, що чоловік — глава сім’ї. Гуманісти прагнуть це змінити, дозволяючи всій сім’ї приймати рішення, в якому напрямку рухатися. Якщо сім’ї важко вирішити, наприклад, провести відпустку в горах чи на морі, слід це питання вирішувати демократично: всі члени сім’ї повинні мати рівне право голосу. І якщо в сім’ї троє дітей і вони хочуть на море, то батьки, які в меншості, мають підкоритися більшості й їхати до моря. Той факт, що батьки знають, що їхні обмежені матеріальні ресурси не дають змоги провести відпустку біля моря, не повинен впливати на прийняття рішення. Постановляє більшість! Дивно, що “раціональний” розум гуманістів міг додуматися до такої програми для сім’ї, але саме її вони пропонують. І не лише в сім’ї, а й на робочому місці, вважають вони, треба відчувати радість від спільної демократії.