Одинадцятий принцип: “Ми надаємо великого значення загальній освіті”[77]. К. Маркс, який проголосив себе “гуманістом”, у десятому пункті Маніфесту Комуністичної партії записав: “Безкоштовне навчання дітей в середніх школах”.
Раніше навчання й виховання дітей було прямим обов’язком сім’ї. Першими вчителями дітей були батьки. Згодом стали вважати, що вони можуть платити за освіту своїх дітей, оскільки країна перейшла на систему середньої освіти. У цьому питанні гуманісти ототожнюють себе з комуністами, які також вважають, що освіта і виховання дітей мають бути турботою всього суспільства.
Однією з найвідоміших гуманісток є Мадалін Мюррей О’хар, яка в 1963 р. досягла значних успіхів у спробах скасування молитов і читання Біблії у середніх школах США. Вона працювала редактором журналу “Вільний гуманіст” і була обрана до правління Американської асоціації гуманістів у 1965 р. і ще на чотири роки в 1973 р.
Виступаючи перед спільнотою, Мюррей заявляла: “Не існує жодних переконливих доказів того, що Ісус жив коли-небудь на землі; християнство не зробило жодного внеску ні у що”. Вона називала релігію “розумовим екскрементом примітивної людини” і стверджувала: “...Релігія — найбільш дика форма божевілля. Я перетворила б кожну церкву на дім для престарілих, лікарню тощо. Християнство, яке виступає проти науки, проти життя, проти сексу, проти жінок, проти свободи, проти миру, шкідливе для США”[78].
Мюррей не обмежила свою діяльність питаннями скасування молитов у школах. У вересні 1977 р. вона подала клопотання до Федерального суду про вилучення з усіх американських грошей девізу: “Ми віримо в Бога”, про оголосення його неконституційним. У листопаді 1977 р. вимагала від губернатора штату Техас заборони показу в будинку Капітолію сцен з життя Ісуса під час різдвяних канікул, виступала проти знаходження на території Капітолію пам’ятного знака з викарбуваними 10-ма заповідями Божими.
Через два роки, в 1979 р., Верховний суд США одноголосно відкинув її клопотання про вилучення з усіх американських банкнот девізу: “Ми віримо в Бога”.
Попри все, гуманізм стає офіційною релігією у США. Доказом цього — рішення Верховного суду в 1961 р. у справі “Торкасо проти Уоткінса”. Суд постановив вважати гуманізм офіційно визнаною релігією: “До релігій у цій країні, які вчать тому, що загальноприйнятою вважається віра в існування Бога, належать буддизм, даосизм, етична культура, Секулярний гуманізм та ін.”.
Суд також заявив, що Перша поправка до Конституції надає “релігії секулярного гуманізму” такий самий захист і встановлює такі самі обмеження, як і для всіх іншим релігій.
А в 1965 р. Верховний суд уже в іншій справі записав, що “...гуманістичні переконання, які щиро проповідуються як релігія, будуть визнані релігійними в Законі про призов на військову службу”.
Результатом цього рішення стало звільнення від призову тих, хто відкрито визнавав, що його релігія — гуманізм. Тому Верховний суд справедливо вважає гуманізм релігією. “Гуманізм — це релігія без Бога, божественного одкровення чи Святого Письма”. І щоб показати, що уряд США офіційно визнає гуманізм як релігію, Американську асоціацію гуманістів було звільнена від сплати податків.
Отже, як уже зазначалося, гуманізм ґрунтується на вірі трьох основних філософій: комунізму, еволюції і атеїзму. І гуманізм вивчають у школах.
У штаті Алабама батьки звернулися до суду з вимогою заборонити викладання їх дітям релігійних поглядів, що суперечать їхнім релігійним переконанням. Стаття, що з’явилася в газеті “Арізона Дейлі Стар” повідомила про те, що відбулося: “Федеральний суддя наказав учора посадовим особам Алабами вилучити з державних шкіл 36 підручників, зауваживши, що вони сприяють формуванню гуманістичних переконань і заперечують роль релігії в американському суспільстві. Судова постанова, перемога 624 консервативних християн, які зініціювали судове розслідування, вперше засвідчили, що секулярний гуманізм — це релігія, неконституційно запроваджена в державні школи країни.
Американський окружний суддя Бревард Ганд з’ясував, що п’ять підручників із внутрішньої економіки, видані такими гігантами, як компанія Мак-Гроу Хіл Вук, сприяють поширенню релігійних принципів, що порушує Першу поправку до Конституції, забороняє існування державних релігійних закладів. Крім того, 31 підручник з історії та суспільних наук, випущений головними видавництвами, — це не лише “погана історія”, а й замовчування багатьох фактів, не забезпечували однакового сприяння різним ідеологіям”[79].