Як казав мій добрий приятель Едуард Давидович Ходос, “навчайтесь у євреїв!”.
Мене часто запитують: ви пишете про негативні сторони життя, отримали вже стійке визнання антисеміта, але що ви пропонуєте конкретно для того, щоб змінити ситуацію?
Що більше я замислююся над такими питаннями, то частіше доходжу висновку, що в ситуації яка склалася, нам не слід звинувачувати ні сіоністів, ані гендлярсько-лихварську і компрадорську еліту, що захопила владу. Надзвичайно легко шукати ворога й причини всіх своїх негараздів зовні, в комусь іншому, і дуже важко визнати, що в людини немає більшого ворога, ніж вона сама. Що жодні сіоністи чи іудеї, масони чи фарисеї не змогли б ні обманути, ні споїти, ні спокусити того, хто має бійцівські якості, може керувати собою і хоче розібратися в тому, що насправді відбувається з нашою країною, з нашим народом.
Якщо нас споюють?
А ви не пийте. Не паліть. Не обирайте іноземців і євреїв у депутати. Не кладіть гроші в їхні банки. Не сповідуйте їхню релігію і не вступайте в їхні секти. Не дивіться їхніх програм телебачення, не купуйте газет і не слухайте їхнє радіо. Відновлюйте зв’язок із богами, яким молилися наші пращури. Виховуйте своїх дітей в любові. Оберігайте їх від негативного впливу демонічної цивілізації.
Якщо іудеоліберали кричатимуть, що ви розпалюєте міжнаціональну ворожнечу, покажіть їм основний документ, який з викликом друкується й сьогодні для нас. Ось настанови іудеям, які дає їм їхній Бог:
“Не вступай в союз с жителями той земли, чтобы, когда они будут блудодействовать вслед богов своих и приносить жертвы богам своим, не пригласили бы и тебя, и ты не вкусил бы жертвы их; и не бери из дочерей их жен сынам своим [и дочерей твоих не давай в замужество за сыновей их], дабы дочери их, блудодействуя вслед богов своих, не ввели и сынов своих в блуждение вслед богов своих”. (“Ветхий Завет”, Исход, 34: 15-15).
Німецький філософ Гегель зазначав, що кожен народ достойний свого уряду. Щоб не було сумнівів у цьому, досить згадати, як обирали депутатів останнього скликання і скількох обрано з тих, які цинічно пограбували наше майно, зруйнували наші заводи і фабрики, розікрали й фактично зруйнували армію, позбавили країну ядерної зброї. Один із відомих генералів розповідав мені, що Україна фактично не мала можливостей залишитися ядерною державою. А чому Білорусія, чому Президент Лукашенко має ядерну зброю? На це запитання генерал відповіді не дав. Як немає відповіді й на питання, чому Ізраїль володіє ядерною зброєю і вважається третьою за ядерним потенціалом державою у світі.
Тож давайте разом думати і діяти. Наступ іудеофарисейської (демонічної) цивілізації триває. Весь світ бореться проти цієї чуми нашого часу. Хто обплутав Україну мережами інформаційної дезінформації, хто проповідує сексуальну розпусту і насильство, як відбувається культурна революція у світі та в Україні і хто є її адептами — про це розповідається у пропонованій книжці.
Я не раджу читати її тим, кого влаштовує ситуація, що склалася в Україні за роки “незалежності”.
Світові процеси і Україна
Наступ іудеофарисейської цивілізації
Чи є відповідь на питання, що первинне для людини — духовне чи матеріальне (речовинне)? Або іншими словами: хто у кого на службі — розум на службі в матерії чи матерія на службі в розуму? Однозначної відповіді немає, оскільки тільки кожна окрема людина може обрати, що для неї є первинним. Ця властивість знаходиться в її душі, там де воля і свідомість. Відповідно до рівня своєї свідомості людська істота приймає рішення надати перевагу матерії над розумом чи розуму над матерією. Матеріальне, як відомо, складається з вібрацій глухих і повільних. Воно обмежене в часі й просторі, призводить до страждання, хвороб, старості й смерті. Але завдяки нашому вільному вибору ми маємо змогу надати перевагу не матеріальному, а духовному, і як наслідок — матерія буде на службі в розуму. Лише тоді ми пізнаємо радість, здоров’я, молодість і вічність.
Загальновизнано й загальновідомо, що у світі, відбувалася, відбувається й відбуватиметься боротьба за території, за переділ сфер впливу, за сировинні джерела, ринки збуту й за світове панування. Нині домінуючою історико-соціальною категорією стає концепція цивілізації[7], оскільки в сучасній науці, зокрема в геополітиці, глобальні критерії стають панівними, і саме завдяки цьому здійснюється перехід від націй, народів і держав до міжнаціональних структур і процесів. Є безліч визначень і характеристик цивілізацій, а також множина критеріїв для поділу світу на цивілізації. Для тих, хто бажає глибше вивчати цю проблему, можна порекомендувати працю російського історика, біолога і соціолога М. Данилевського “Росія та Європа”, дослідження німецького філософа О. Шпенглера “Сутінки Європи”, фундаментальну 12-томну працю англійського історика А.Тойнбі “Дослідження історії”, в яких детально розглядаються різні аспекти цивілізаційного підходу до історичного розвитку.
7
Термін “цивілізація” походить від латинського слова “civilis” — “громадянин”. Вперше поняття «цивілізація» використав у французькій літературі маркіз де Мірабо в 1757 р. у праці “Друг законів”. Французькі просвітники називали цивілізованим суспільство, засноване на засадах раціональності та справедливості (Детальніше див.: Алексеенко І. Світові цивілізації в історичній динаміці // Політичний менеджмент. — № 3. — 2004. — С. 152—162.)