70-ті роки були революційними в історії США, які з кожним роком дедалі більше ставали “голубими”. Уніталіаристська церква дала можливість представникам секс-меншин обіймали посади в церковній ієрархії, а в Голлівуді було знято фільм про життя геїв. У 1971 р. Президентська комісія з реформи кримінального права рекомендувала штатам вилучити з карного законодавства положення, спрямовані проти гомосексуалістів, і вже через рік в американському телешоу з’явився позитивний герой гей.
У 1974 р. вперше в історії США неприхованого гомосексуаліста було обрано до вищого органу влади штату, а компанія АТ&Т стала здійснювати щодо секс-меншин політику рівних можливостей. Тоді ж медичні працівники Австралії і Нової Зеландії вилучили гомосексуалізм із списку психічних захворювань, в Нідерландах було скасовано дискримінаційні правила при вступі представників секс-меншин на військову службу.
У 1975 р. медична асоціація США рекомендувала органам влади визнати право сексуальних меншин на укладення одностатевих шлюбів, а через рік, під час президентської виборчої кампанії, політики заговорили про необхідність захисту прав секс-меншин.
Через два роки влада Сан-Франциско запроваджує до програми сексуального виховання школярів інформацію про секс-меншини і проводить перший у світовій історії кінофестиваль геїв і лесбіянок. Держдепартамент США дозволяє гомосексуалістам обіймати будь-які посади, в тому числі й пов’язані з працею за кордоном. У 1978 р. художник із Каліфорнії Джілберт Бейкер створює прапор сексуальних меншин (Rainbow Flag).
80-ті роки починаються проведенням у Сан-Франциско перших спортивних ігор геїв і лесбіянок. Штат Вісконсін законодавчо закріплює захист громадянських прав сексуальних меншин.
У 1984 р. вже Європарламент прийняв резолюцію на захист прав геїв та лесбіянок, а в 1986 р. актор Вільям Харт, який зіграв роль гомосексуаліста у фільмі “Поцілунок жінки-павука”, отримав “Оскара”. Ще раніше Ванесса Редгрейв була удостоєна цієї нагороди за виконання ролі лесбіянки у фільмі “Бостонці”.
У 1988 р. Джорджтаунський університет посля семирічних судових дебатів дав згоду на проживання представників сексуальних меншин у студентському містечку, і того ж року вперше в американській церкві вінчали одностатеву пару. А через рік одна з американських телекомпаній випустила фільм, в якому був епізод, що зображував двох чоловіків в ліжку, і змушена була заплатити штраф у 500 тис. доларів.
90-ті роки пройшли під знаком розширення свобод секс-меншин у США та в інших країнах. Так, у 1990 р. було скасовано положення, яке забороняло переселення до США представників сексуальних меншин як біженців. У 1992 р. вперше до парламенту від штату Массачусетс було обрано транссексуала. Це єдиний випадок в історії США.
У 1993 р. Міжнародну асоціацію гомосексуалістів і лесбіянок було включено до числа організацій, акредитованих при ООН. Адміністрація США дозволила представникам секс-меншин служити у збройних силах. Того ж року в Росії президент Б. Єльцин скасував норму кримінального права, яка визначала гомосексуальні статеві акти як злочин. Аналогічне рішення було ухвалено в Китаї в 1992 р. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) вилучила гомосексуалізм зі списку захворювань.
У 1994 р. вперше представник секс-меншин став членом Верховного суду США. А через рік ООН внесла до переліку порушення основних прав людини порушення прав сексуальних меншин. У США секс-меншинам дозволено працювати із секретною інформацією.
У 1996 р. Європарламент ухвалив рішення, яким забороняються всі види дискримінації гомосексуалістів у всіх країнах Європейського союзу, а в США права одностатевих пар прирівнюються до прав, які мають звичайні сімейні пари.
У 2002 р. Європейський суд з прав людини висловився за реєстрацію шлюбів транссексуалів, а Американська академія педіатрії надрукувала доповідь, у якій схвалюються усиновлення чи удочеріння дітей сім’ями, в яких обидва партнери є представниками сексуальних меншин[105].
Ось так надзвичайно оперативно секс-меншини завоювали не лише Америку, Росію чи Китай, а й Європейський союз. Усе це має давні традиції іудеофарисейської цивілізації.
Довідка. Єврей Річард Вурмбранд свого часу свідчив, що під час навчання в університеті Маркс вступив до секти сатаністів і пройшов ритуал вищої містичної посвяти, під час якої тому, кого посвячували, відводилася роль пасивного педераста. Крім того, під час цього ритуалу кандидату продавали зачарований меч, який гарантував йому успіх. Платив він за нього грошима, а кров’ю, взятою у нього з вени, підписував угоду, згідно з якою його душа після смерті належатиме дияволу.