Проте дедалі більше людей щиро прагнуть мирної братерської любові, справедливості, знань. І таких людей значно більше тепер, ніж будь-коли. На жаль ті, хто бореться за владу і контроль, здобувають їх. І вони хочуть, щоб так було завжди. Але час грубої сили минув. Сьогодні їм таланить управляти шестимільярдним людським суспільством лише за допомогою грошей, шляхом дезінформації та утаємничення.
Тому як тільки Ви знаходите власну правду, яка йде від серця, нею треба ділитися, щоб зірвати завісу таємничості, за якою невігластво, страх і хаос, щоб творити новий дух патріотизму й солідаризму.
Як написано в Біблії, у Посланні Іоанна 8:32: “І пізнаєте істину, і істина зробить вас вільними”.
Розглянемо тепер, яка комбінація ознак характерна для духовної та іудеофарисейської цивілізацій.
У країнах Заходу і США, в яких домінує демонічна цивілізація, комбінація цих ознак така:
1. Індивід вищий за колектив.
2. Права людини вищі за інтереси держави.
3. Закон вищий за справедливість.
4. Гроші вищі за духовні цінності.
5. Кожен працює якнайбільше для накопичення грошей.
Такій комбінації відповідає іудеоліберальна ідеологія.
Духовна цивілізація, що домінує в Україні, характеризується такою комбінацією ознак:
1. Колектив вищий за індивіда.
2. Інтереси держави вищі за інтереси окремої людини.
3. Справедливість вища за закон.
4. Духовні цінності вищі за матеріальні цінності.
5. Праця — в міру необхідності, залишається час для духовного вдосконалення та спілкування.
Такій комбінації ознак відповідає православна релігія, яка завжди переважала в Україні. Традиційні релігії — православ’я, католицизм і мусульманство — існували в умовах віротерпимості. Після Жовтневого перевороту православна ідеологія поступилася місцем комуністичній, що намагалася витіснити традиційні релігії, але не змогла зробити цього. Після Великої вітчизняної війни комуністична ідеологія набула форм, адекватних духовній цивілізації. Гоніння на релігії припинилися, і віротерпімість знову стала нормою. В 1991 р. комуністична ідеологія була дискредитована, а православна релігія, адекватна комбінації ознак духовної цивілізації, не змогла зайняти місце комуністичної ідеології.
Сьогодні в Україні немає єдиної ідеології, як це й записано у Статті 15 Конституції України. Немає символу віри в свою мету. У суспільства зникла впевненість у правильності зробленого вибору, а отже, й мета.
Після “перебудови”, особливо після 1991 р., в Україні зникла єдина ідеологія й почався ідеологічний розлад. Було проголошено, що у нашої країни ворога немає. А в західному світі образ ворога не зник, оскільки східнослав’янські країни для демонічної цивілізації і для США були і є ворогом. І якщо раніше СРСР для США був ворогом, достойним поваги, то тепер цей ворог повалений, і до країн колишнього Радянського Союзу ставляться з презирством. Економічні й соціальні наслідки такого процесу загальновідомі. Згідно з моделлю така ситуація загрожує зникненню Росії та України як носіїв духовної цивілізації.
Цьому можна запобігти, якщо покласти край ідеологічному розладі між патріотичними силами. Треба усвідомити, хто ми є, громадяни України, що нам дороге і що ми будемо захищати. Наша мета — захист свого способу життя, обраного і вистражданого в історичному процесі. Порівняно з цією метою розлад між різними групами і партіями є дріб’язковим і стає перепоною для досягнення мети. Сьогодні життєво необхідна ідеологічна єдність.
Ми повинні чітко усвідомити, що в України є політичний, економічний та ідеологічний ворог — західна іудеофарисейська (демонічна) цивілізація з її іудеоліберальною ідеологією, уособленням якої є передусім США. Слід зрозуміти, що образ ворога — не порожній звук, а нагальна потреба сучасної України. Ще зовсім недавно ворога вважали іншим, і ця помилка дорого коштувала Україні.
Іудеоліберальна ідеологія з усіма її цінностями, в тому числі з ринковою економікою, ворожа Україні, її глибинній суті, її культурі та духовній цивілізації. Якщо нашою метою є збереження і захист України, то з цією ідеологією слід вести непримиреннуу боротьбу. Країну спіткало лихо, вона має потребу в захисті та єдності. У нас є спільний ворог. Він досить сильний і підступний, і саме з ним слід боротися всій слав’янській громаді.