Сьогодні Захід консолідується, а слав’янський світ розпадається. Захід нарощує могутність, Україна роззброюється і скорочує армію. Держава Ізраїль, яка не має права володіти ядерною зброєю, стає третьою у світі ядерною державою, а Україна — третя за ядерним потенціалом держава — завдяки “стараннями” президента Л. Кравчука позбулася ядерної зброї і може бути будь-коли окупована військами НАТО.
Ми самі винні в тому, що відбувається на нашій святій землі. І наше першочергове завдання — виправити ситуацію: громадянські бойкоти, ініціативи і референдуми, протести проти міністрів, що виконують волю єврейських фашистів, конференції з питань історії України, про які має йти мова у шкільних підручниках. Треба змінювати програму навчання й виховання у школах.
Є чимало свідчень того, що українці вже давно зрозуміли геополітичну ситуацію в світі. Побачили агресивність іудеофарисейської цивілізації та її адептів і почали діяти. Розповім лише про одну подію, що відбулася цього року і відбувається вже восьмий рік. Йдеться про VIII Міжнародний фестиваль козацьких бойових і прикладних мистецтв “Спас на Хортиці” імені Анатолія Єрмака 30 липня — 2 серпня 2004 року в Запоріжжі. Спочатку урочисте відкриття в легкоатлетичному манежі, відтак відбіркові, напівфінальні і фінальні поєдинки Абсолютної першості України з українського ці “Спас” — “Кубок Єрмака”. З якою впертістю, азартом відбувалися рукопашні поєдинки! Переможець і переможений поздоровляють один одного з лицарською гідністю, обнімаються, ніби то й не поєдинок був. А наступного дня, на концерті кобзарського мистецтва, ці ж самі бійці демонстрували вміння гри на кобзі і виконання українських пісень. Оце і є справжнє патріотичне виховання молоді на історії українського козацтва, на традиціях пращурів-козаків, на любові до рідної країни. І відбувається це дійство в тих місцях, де козаки здобували волю в нелегкій боротьбі з численними ворогами Вітчизни.
Недаремно жив на нашій землі Анатолій Васильович Єрмак, народний депутат України, бойовий офіцер. Разом зі своїми побратимами, народним депутатом України Григорієм Омеляновичем Омельченком, Валентином Михайловичем Грінченком і Олександром Леонтійовичем Притулою, він започаткував цей фестиваль. І сьогодні його учасниками і гостями є представники багатьох областей України, Кубані, Дону, Сибіру, Білорусі. Чого тільки не побачиш на фестивалі: і показові виступи шкіл українських бойових мистецтв, видовищно-розважальні молодіжні виступи, концерт молодих кобзарів і заслужених артистів України, таких, як Василь Литвин і Василь Причепа, пісні у виконанні народної артистки України Ніни Матвієнко.
Тисячі людей зібралися 1 серпня 2004 року в Громушеній балці на острові Хортиця, де відбувалося свято Української Звитяги — масове військово-історичне шоу, показові виступи шкіл бойових мистецтв, показові кінні виступи, козацькі змагання. Заключний акорд — традиційний бій “лава на лаву”. Його неможливо описати. Це щось грандіозне, коли з обох боків йдуть лава на лаву по сто бійців: лава запоріжців проти лави гостей. Скільки азарту, захоплення, а скільки треба мати мужності, щоб вистояти у двобої й не підвести побратимів. У таких змаганнях виховуються характер, бійцівські якості, мужність, сила волі, впертість і, безумовно, патріотизм і любов до рідної країни, до її славного історичного минулого.
Всі учасники змагань і переможці фестивалю отримують нагороди. Чудова погода, свіже повітря розпалюють апетит не лише в учасників змагань, айв уболівальників. І тому на завершення — традиційний козацький куліш.
Але на цьому виховання не закінчується. На острові проводиться екологічний захід — прибирання сміття. У приватній розмові президент Української асоціації бойових і традиційних мистецтв “Спас” Олександр Притула розповів, як у нього виникла думка очистити святе для українців місце — острів Хортицю — від сміття; як він організовуав свої секції з українського рукопашу “Спас”, а згодом залучив і представників інших товариств до екологічного заходу, і як їм вдалося вивести тисячі людей і очистити острів від бруду. Цей захід також став традиційним.
Я не випадково приділив стільки уваги фестивалю, який багато років замовчувався засобами масової дезінформації. Але замовчати його неможливо, і цього року телебачення “забуло” про “культурну революцію” і демонструвало фестиваль на екранах телевізорів. Тож не треба звертати увагу на “культурну революцію”, а всією громадою виховувати дітей у патріотичному русі, як це робив до своєї трагічної загибелі А. Єрмак, як це роблять Г. Омельченко, В. Грінченко, О. Притула, О. Корнієнко і багато інших. А де ж козацькі генерали? Що вони роблять? Де плоди їхньої діяльності? Щось не видно... Хіба що тільки лампаси на козацьких штанах і генеральські погони...