– Дивись, куме, як цікаво буває в житті. Візьми нашого сусіда Степана. За ту саму роботу один його син отримав великі гроші, а другий – потрапив до в’язниці.
– Яким чином, куме?
– Той, що маляр, отримав 30 тисяч гривень, а той, що бухгалтер, – три роки тюрми за те ж саме будівництво.
Кума Дарина прийшла до кравця, той робить заміри.
– Бюст – метр двадцять, живіт – метр двадцять, плечі – метр двадцять… Так, де будемо робити талію?
– Куме, а хто такий економіст?
– Це той, куме, хто про гроші знає більше, ніж той, хто їх має…
– Куме, я сьогодні поставив своєму шефу ультиматум: «Або ви мені збільшуєте зарплату, або я йду з фірми».
– Ну і чим все закінчилось?
– Ми знайшли компроміс. Він не збільшує мені зарплату, а я не йду з фірми.
– Куме, а чому тебе майстер звільнив з роботи?
– Розумієш, куме, майстер – це людина, яка ходить і спостерігає за тим, як працюють інші.
– Ну, це, куме, зрозуміло. А ось чому він тебе звільнив?
– Через заздрість, куме. Більшість робітників почали думати, що майстер – це я…
– Куме, знову наша пошта все переплутала! Наш зоотехнік пише, як він досвід у сусідній області переймає, а штемпель поставили – Сочі.
Кум Петро і кум Іван сходять на Говерлу. Хочуть стати на вершину першими, дуже поспішають, всіх випередили. Кум Іван став на хиткий камінь, ледве не посунувся вниз.
– Ой, куме Петре, якби я ногу зламав, що б ви зі мною робили? Чи винесли б?
– Та що там ви, куме! Недавно я кабана на полюванні завалив. Майже два центнери! А до машини було з півкілометра. Так я його доніс. Правда, п’ять разів довелося ходити.
– Куме, вчора шеф на мене накричав, але я йому дав відсіч.
– Як?
– Я йому сказав, що працюю на півставки, отож, хай кричить на мене на півтону нижче.
– Влітку, куме, я не можу працювати через спеку, а взимку через холод.
– Але ж, куме, надворі осінь. Чому тепер не працюєш?
– Думаю про те, яка була спека і який буде холод…
– Куме, вночі як спите?
– Добре.
– А ким ви працюєте.
– Сторожем.
– Куме, куди ви з котом ідете?
Сторожувати, куме.
А чому не з собакою?
Клятий пес всю ніч гавкає, спати не дає.
– Куме, скільки я отримаю по страхуванню, якщо чоловік помре?
– Якщо ваш чоловік, кумо, помре від старості, ви отримаєте 10 тисяч, якщо загине в катастрофі – 20 тисяч. А якщо він помре ні від старості, ні від хвороби і не загине в катастрофі, а ви краще будете знати причину – можете отримати 15 років.
– Куме, що за костюм ви мені пошили? Всі ж сміються.
– О, куме, це моя перша удача. І вам пощастило: раніше ті, кому я шив, плакали.
Кум Петро повертається додому – пізно і добряче п’яний.
Відкриває двері. На порозі зустрічає Наталка зі сковородою в руках.
Петро:
– Йди спати, я не голодний.
Кум на базарі продає шапку і увесь час неголосно промовляє:
– Ондатра. Недорого. Ондатра. Недорого.
Підходить кум.
– Яка ж то, куме, ондатра. Це ж собака.
– Куме, то ж мого собаку звали Ондатрою.
Куми купують на базарі тютюн. Продавець дуже розхвалює свій товар:
– Купують тютюн, прекрасний тютюн. Від цього тютюну старим не будеш, собака не вкусить і злодій до хати не залізе.
Куми купили тютюн, а потім запитують продавця:
– А чому старим не будеш?
– Бо до старості не доживете.
– А чому собака не вкусить?
– Бо ходитимете з палицею.
– А чому злодій до хати не залізе?
– А тому, що цілу ніч кахикатимете.
– Куме, скільки літрів пива продаєте за день у своєму генделику?
– Двісті.
– А підказати вам спосіб, як продавати триста?
– Атож!
– Наливайте повні кухлі, куме!
Зустріч з похмілля:
– Куме, учора ви були праві. Те, що ми їли після третьої пляшки, було не суп, а таки помиї…
Приїхали куми до однієї екзотичної країни. Зайшли вранці перекусити у відповідний заклад. Замовили молоко. Прийшла молода аборигенка, зцідила з грудей кожному в піалу. Сидять, п’ють, одноголосно:
– А якщо б ми замовили пиво по-їхньому?!
– Ой, кумо, те піаніно, яке ви нам продали, не таке вже й гарне, як ви нахвалювали.
– То ж чому?
– Усі клавіші жовті.
– Певно той слон, із бивнів якого зробили клавіші, трохи курив…