Ти нічого не вдієш із тим, як інші ставляться до тебе чи що вони кажуть, але ти цілком здатна виснувати з цієї моєї проповіді, що не варто нічого сприймати на свою адресу, люди ж бо — не залізні. Чи допоможе це тобі трохи відсторонитися у взаєминах, трохи спокійніше реагувати, менше гніватися чи відчувати менший біль, коли хтось зривається на тобі? Чи коли хтось зовсім трішки лажає? Чи дозволиш ти цьому знанню захистити тебе від стріл та шпильок противного від природи родича? Як зміниться твоє життя, якщо ти почнеш перебирати відповідальність за свої реакції?
Бо саме в цьому ти маєш неподільну владу. Викинь із голови уявлення, буцім усі зумисне ставляться до тебе погано, і спостерігай, як злість та відчуження поступово розтануть. Це потребує часу та зусиль, але воно діє. Коли ти позбудешся тих емоцій, що стримують та обтяжують тебе, які шепочуть «ЗІ МНОЮ чинять жахливо», в тебе з’явиться більше любові та співчуття. Звучить сопливо, правда? Так і є. Але від того це не менша правда.
Якби тато міг, я впевнена, він був би найкращим, чудовим татусем, про якого я завжди мріяла. Він заохочував би мою творчість, часто обіймав би мене і дав мені відчуття безпеки та любові. Я впевнена, що і він цього прагнув, та з якихось причин, цей бік його особистості не зміг проявитися, і я навчилася більше не мучити себе, очікуючи, що колись з’явиться той тато, якого насправді не існує. Я більше не сподіваюся на інше минуле та краще дитинство. Це так само нездійсненно, як і машина часу. Тепер я знайомлюся з моїм татом, яким він є насправді. І що чарівно — він виявився приємним дядьком, який щиро мною пишається, захоплюється човнами та спортивним спорядженням, який (переважно) мене вже не бісить. Він мій тато і я люблю його таким, який він є.
Дуже складно усвідомити, що ці стосунки не є особистісні. Але тобі добре вдаються складні речі. Ти, певно, теж виконувала всі додаткові завдання в молодшій школі? Я теж. Тому нам так легко порозумітися.
Практикуй не сприймати ВСЕ на свою адресу.
Буде нечесно сказати «не сприймай все на свою адресу» і не підказати, як це реалізувати. Це як дати тобі ключі від твого новенького «ролс-ройса» і не сказати, де я твою тачку запаркувала. Я ж не чудовисько. Діставай свій щоденник. Повторю: так, тобі потрібен щоденник. Розгортай чисту сторінку.
1. Обери стосунки, в яких ти почуваєшся ображеною й сприймаєш це дуже, дуже, дуже особисто. Напиши ім’я цієї людини вгорі сторінки. Це начальник, який обіцяє підвищення і кожні пів року розширює перелік попередніх умов? Чи це сусідка, до якої кожного божого вечора завалюється бойфренд і яку аніскілечки не обходить, що, можливо, ти не підписувалася на третього сусіда? Може, це твоє нове кохання, хлопець, із яким ви нещодавно почали зустрічатися, й усе видавалося ПРЕКРАСНИМ (п’ять побачень за два тижні, мені вже вишивати рушник?!), а тоді з доброго дива він написав есемеску, що поновив стосунки з колишньою, тож «не думає, що у вас щось могло скластися»? Яке непорозуміння ти зараз береш близько до серця? Це з тим же успіхом може бути і якесь давнє лайно. — Колишня начальниця, колишній коханець, колишня подруга, навіть усі колишні, якщо хочеш!
2. Опиши випадок, коли ти сприйняла щось дуже, дуже, дуже особисто, і як відчувався цей біль. Якими фізичними відчуттями? «Мені здавалося, це справжня любов. Я так сподівалася. Ми говорили без упину й уже мали тільки нам двом зрозумілі жарти. Коли він порвав зі мною, повідомивши про це есемескою, я відчула себе покинутою лузеркою, яка ніколи не знайде свого кохання. Сиділа в кафешці, їла яєшню за дванадцять доларів і єдина фраза крутилася мені в голові: Що я зробила не так? Я обливалася слізьми в усіх на виду і почувалася останньою дурепою, не здатною навіть доїсти свою абсурдно дорогу яєшню. ЦЕ Ж ПРОСТО ЯЙЦЯ, ЧИМ ВИ ЇХ ПРИТРУСИЛИ, ЩО ВОНИ ТАКІ ДОРОГЕЗНІ?! У мене геть зник апетит, почало млоїти. Відчула, от-от можу ще й виблювати. Я злилася. Певно, тому мене так бісили яйця».