А що наповнює твою криницю? Яке твоє улюблене заняття, від якого серце співає? Займатися флористикою? Споглядати людей у кав’ярні? Читати книжки у парку, забувши про час? Повертатися до танців, які чомусь закинула? Те, що дарує тобі щастя, відчуття відпочинку та легкості, такі приємні, аж душа палає натхненням? Те, що нас надихає найчастіше виявляється тим, що легко випустити з поля зору. Ми це втрачаємо, бо протягом дня треба стільки «роботи переробити». Ми «страшенно зайняті». Утім від того, що забороняємо собі задоволення й надто серйозно ставимося до життя, ми не стаємо сильніші. Це пряма дорога до спустошення та вразливості. Тож стеж за наповненістю своєї криниці та дивуйся тій силі, мотивації й блиску, які неодмінно знайдеш у ній на все життя.
Пишу це тобі наприкінці дня, з готелю у Нью-Йорку. Я у відрядженні, але під час обідньої перерви замість того, щоб швидко з’їсти сендвіч над сміттєвим баком, як я зазвичай роблю (мої сендвічі змовилися проти мене; завжди розлітаються... тому простіше довірити прибирання гравітації), вирішила піти прогулятися у Вест-Віллидж. Я простувала викладеними бруківкою вулицями без конкретного напрямку і мети, аж поки опинилася в парку на площі Вашингтона. Десь на фоні грало джазове тріо, а я спостерігала за двома літніми панами, що жартували, граючи в шахи. Пішла далі, крізь Тріумфальну арку, попри гігантський бетонний фонтан, який несподівано увімкнувся саме тієї миті, шиплячи та розкидаючи бризки. Вода била в гору до неба, ніби дерево, що вмить виросло. Маленька дівчинка біля мене скрикнула від радісного здивування. Я відчула, як усе моє тіло всміхнулося. Хіба ця мить не краща за сендвіч над сміттяркою? До кінця дня я випромінювала енергію натхнення.
Що ти можеш втнути вже сьогодні, щоб сповнитися натхнення?
Дуже добре знаю, як буває важко «дозволити» собі просто насолоджуватися чимось, тож якщо в тебе теж із цим проблема, прошу, дозволь мені надати тобі дозвіл.
Я, Тара Шустер, при здоровому глузді, надаю тобі дозвіл знайти і реалізувати те, що тебе хвилює, дарує щастя й цікавить. Ось кілька підказок, як знайти своє натхнення:
1. Згадай, що ти колись любила робити, а потім припинила, бо «виросла» з цього? Я, наприклад, любила створювати колажі з великою кількістю клею й блискіток, як дворічна дитина, до запаморочення захоплена кольоровими фантиками з-під цукерок.
2. Згадай, що такого тобі завжди хотілося робити, але ніколи не було на це часу? Для мене — це стрибки на гігантському батуті. Дивно було би знаходити час на таке, але мені ДУЖЕ хочеться.
3. Чого б такого сміливого й шаленого ти прагла, але життєві обставини не давали змоги це втнути? Для мене — це пожити рік у Європі, і подорожувати з єдиною акуратно спакованою валізкою, спілкуючись із цікавими людьми.
Тепер я даю тобі дозвіл на виконання УСЬОГО переліченого вище, а також на решту, чого ти себе досі позбавляла. Ти мусиш це робити. Навіть якщо недовго. Звісно, може ти не матимеш змоги реалізувати всі три пункти вже завтра, але щось одне ти МОЖЕШ зробити вже сьогодні, те, що наблизить тебе до щасливішої версії себе. Для мене це буде еспресо в кав’ярні, можливо, під час оціночного оглядання вбрання людей довкола. Запиши своє ось тут: ________________________________________. Це твій священний обов’язок цього тижня. Ти будуєш нове, блискуче, чудове, сповнене задоволення життя, що наповнюватиме твою криницю. Цього тижня ти виділиш час, проведеш необхідну підготовку, серйозно поставишся до того, щоб надихнутися чимось. Не відмажешся. Я тебе знаю, ти не з тих, хто відмазується.