28. Що-небудь вирізати і клеїти за допомогою гумового клею.
29. Музика. Слухати музику, малювати під музику, зависнути в хмарі музики.
30. Париж. Просто переглядати фото; достатньо просто думати про Париж.
31. Перечитати мільйонний раз «Елоїзу» або «О, місця, куди ти поїдеш» Доктора Сьюза.
32. Купити подрузі подарунок.
33. Сходити в музей, у будь-який музей, подрімати в тому музеї. Ану-ж, спробуй, це весело і трохи страшно.
34. Писати, навіть якщо то просто перелік речей, від яких мені добре.
Я люблю ванну. Це щось!
МОЯ НАЙКРАЩА ПОДРУГА ФІШ І Я стояли на краю природного гарячого джерела в Гаконе, Японія. У холодному гірському повітрі ми тремтіли від холоду в бавовняних кімоно. Я приїхала з іншого кінця світу, щоб подарувати собі пригоду. Оцінюючи сцену, я розглядала жінок — деякі з них були прадавні, деякі молоді, деякі з великими животами, деякі худі, мов трясця, — всі вони голяка заходили у воду. Я була вжахнулась. Просто не могла собі уявити, як оце зараз стрибнути і приєднатися до них. Гаконе — це місто-курорт, і ми приїхали сюди потягом «Романтичний експрес» із Токіо, повз гору Фуджі, подолали довгу дорогу до цього маленького містечка, щоб залізти в цю воду. Була, правда, одна маленька деталь, що Фіш її зі мною не проговорила. «Шкода, ти не казала мені про те, що нам доведеться геть роздягнутися», — прошепотіла я, остерігаючись, щоб інші люди в купелі не почули страху й осуду в моєму голосі. «Таро, заходити в гаряче джерело в купальнику — цілковите невігластво, та якби я тобі сказала, що доведеться купатися голяка, ти б ніколи не погодилася поїхати». Її правда; якби вона мені пояснила, що доведеться показуватись отак перед незнайомками, а ще гірше — перед нею, я б, либонь, уникнула цього вояжу.
Моя найдорожча, я мала проблему: ніколи, зроду-віку, жоднісінького дня свого дорослого життя не почувалась я комфортно оголеною. Ідея стояти голою перед дзеркалом — а надто перед чужими людьми, — була така ж огидна, така ж бридка, така НІ ДЯКУЮ, що я успішно уникала вигляду власного неодягненого тіла з добрих о-боже-я-не-знаю, двадцять років? (Це тільки в мене так, чи і ти стараєшся не дивитися на себе в дзеркалі від шиї і вниз?)
У середніх класах школи я була дівчинкою, яка, ночуючи в подруги, йшла до іншої кімнати, щоб перевдягнутися в піжаму. У старших класах я була дівчиною, що перевдягалася у спортивну форму, виконуючи серію ідеально спланованих акробатичних трюків. Стоячи лицем до шафок, з-під одягу, в якому прийшла до школи, розстібала бюстгальтер, спускала шлейку з плеча і витягала ліфчик із рукава, а потім защіпала на животі спортивний топ, розвертала його і насовувала на цицьки — весь цей час була повністю вдягнута. Навіть удома, в приватному просторі моєї ванної кімнати, загорталася в рушник іще в душі, тож ніколи не випадало роздивитися своє голе тіло в дзеркалі.
Мала вже за двадцять, а ще ніколи в житті не надягала бікіні, ніколи не роздивлялася відображення себе голої, ніколи не з’являлася роздягнена перед іншою людиною. Ну, це трохи брехня. Часом я поставала голою перед своїми бойфрендами, але ти вгадала, в мене була сувора політика «НІЯКОГО світла під час сексу». Близькість із партнером відбувалась у цілковитій темряві, під простирадлами, в місці, де ніхто не міг роздивитися мою фігуру. Світло від свічки дозволялося, але лише від ОДНІЄЇ свічки, в кутку кімнати. Можеш собі уявити, як збуджено почувалися мої партнери з усіма цими правилами.
Частково моя зневага до фізичного тіла — це наслідок приниження, якого я зазнала, коли мама безпардонно оглядала мене в дитинстві, але не тільки через це вважала себе гидкою й некрасивою, такою, на яку не можна дивитися. Десь між чотирма і вісьмома роками, як і більшість дітей, я абсолютно себе не соромилася. Маю цілісінькі стоси родинних світлин із відпочинку на Гаваях, де я, чотирирічна, у вінтажних бікіні зі стразами, демонструю прийоми карате. Пам’ятаю, як гордо походжала довкола басейну в Палм-Спрінґзі в суцільному леопардовому купальнику з голими плечима, і почувалась як кінозірка. На відпочинку я любила бувати басейні. Тато бавився зі мною в мою улюблену гру, «Русалонька», під час якої я занурювалася глибоко у воду, а він рятував мене від уявної Урсули, що чигала на мене під водою. Час у басейні з батьком — один із небагатьох радісних спогадів мого дитинства. Після плавання змушувала його знімати модним фотоапаратом Nikon, як я корчила пики й видавала прийоми карате. Завдяки його любові до ґаджетів і моєї любові позувати перед камерою в нас вийшло кілька цікавих та епічних фотосесій. Ми знаходили найкрасивіший фон (океан! безкінечний зелений газон поля для гольфу в пустелі!), і я ставала моделлю.