Ось що я хочу сказати: якщо маєш мрії, навіть довбані великі мрії, що лякають тебе до чортиків, бо здається, що їх неможливо здійснити, тож простіше буде проігнорувати, але вони знову і знову повертаються, як реклама в телевізорі, якщо тебе переслідують фантазії про те, яким твоє життя могло би бути, але ти зовсім нічого не робиш, щоб їх здійснити, пора почати сприймати себе серйозно, моя дорога. Відклади свої тривоги вбік і присвяти себе сьогодні одній-єдиний омріяній справі. Не думай ані секунди про те, ЩО З ЦЬОГО ВСЬОГО В КІНЦІ ВИЙДЕ? Просто роби своє. Якщо твоя мрія — це власна фірма з виробництва свічок, купи необхідні матеріали і почни. Якщо мрія — знайти справжнього чоловіка, скачай Tinder і вперед. Немає потреби робити все й одразу, але ти маєш ступити один крок, сьогодні ж, крок у напрямку того місця, до якого хочеш прийти.
Тепер розумієш, чому той стіл такий важливий для мене? Я так поважно сприймаю свої мрії, що виділила ФІЗИЧНИЙ ПРОСТІР у моєму житті, щоб мати місце для власних прагнень. Я не покинула роботу, не виїхала жити в село, де могла б «зосередитися» й збути решту свого життя, пишучи; я організувала невеличкий простір, безпечний, радісний і сприятливий для творчості. І тепер я щоранку перед роботою ставлю таймер і роблю те, що завжди мріяла робити. Ти теж можеш уже сьогодні розпочати щось таке, що наближатиме тебе до мрії. Не через три роки чи коли здобудеш фінансову стабільність. Не через п’ять років, коли «пануватимеш над різними сферами життя».
Думаю, ми всі надто зациклені на ідеї, мовляв, для того, щоб реалізовувати свої мрії слід скинути всі паси безпеки: підприємець має бути самотнім вовком, ЖИТТЯ ТРЕБА ЗМІНИТИ ЦІЛКОМ УЖЕ І НЕГАЙНО, ми мусимо вибігти нагору сходами свого життя зі швидкістю світла, навіть якщо це означатиме зламати ногу і сторчма злетіти вниз. Адам Ґрант, один із найідейніших, найщиріших та й просто збіса мудрих людей цієї планети описує у книжці «Оригінали», як деякі творчі й успішні люди продовжували працювати на звичайній роботі, водночас здійснюючи свої мрії. Творці Warby Parker, засновники Google, режисерка Ава Дюверней, Стівен Кінґ, Т.С. Еліот — усі вони продовжували працювати, навіть якщо в цей час реалізовували свої мрії. «Відчуття безпеки в одній сфері життя, дає нам свободу бути оригінальними в іншій», — так мудро написав Адам. Для мене це відчуття безпеки, тієї безпеки, яка дає можливість писати, починається з моєї маленької кімнати, яку називаю своєю.
Я вже ніколи не розлучатимусь зі своїм столом, бо я більше ніколи не здамся.
Щодня я виконую невеликі вдумливі дії в дорозі до саме такого життя, яким хочу жити. І воно завжди прогресує. Вірджинія Вулф написала, як важливо створювати простір для себе у «Власній кімнаті». Хоч і написані 1929 року, її слова однаково актуальні й сьогодні. Найвідоміша її цитата про те, що для того, щоб творити, щоб іти за своїми вподобаннями, «жінка повинна мати гроші і власну кімнату», де б її ніхто не міг ні відволікти, ні осудити. Менш відома її цитата, яку я запам’ятала так, аж вона стала наче частиною моєї нервової системи: «Мені видається, висловлюючись стисло і прозаїчно, що бути собою набагато важливіше, ніж будь-що інше». Так, ТАААААК, ВІРДЖИНІЄ! Вона зрозуміла, що вміння сприймати себе всерйоз, власна кімната — це і є КЛЮЧ до створення найавтентичнішої версії себе.
А загалом, я не показую людям свій кабінет, навіть коли проводжу екскурсію помешканням. Мені складно приводити туди хлопців. Це місце надто вразливе. Це кімната, яку я заповнила собою: мій біль, мої мрії, солодкаві вислови, які мені допомагають. Це фізична маніфестація усього, що я люблю, найбільш правдивої мене. Трошки захаращена, але загалом добре організована, оптимістична і прагматична, посипана блискітками і приємними словами. Мій кабінет — це безпечна гавань любові і творчості, де я можу бути, якою хочу: ванільною, дурненькою, вразливою. Ніхто на мене тут не дивиться. Ніхто не осуджує.
А ти маєш такий простір, в якому можеш розчинитися? Чи маєш закуток, де тобі безпечно бути собою? Бути непрактичною, мрійливою й наплювати на те, хто що подумає? Чи маєш місце, де сприймаєш себе поважно і дієш, дослухаючись внутрішнього голосу? Шафу? Куточок для шиття? Частина гаража? Якщо не заперечуєш, пропоную тобі присвятити комірчину, шухляду, полицю чи навіть коробку від кексів такій місцині. Ти заслуговуєш на дещицю простору.