Моє щоденникове детективне розслідування допомогло у вирі невдалих стосунків розгледіти істину, що я її поки не цілком усвідомила: я змалечку затямила собі, що люди, які люблять — занедбують, ображають і змушують тебе змінюватися, щоб заслужити їхню прихильність. Привіт докторові Фройду. Я почасти розумію своїх батьків. У них було непросте життя, вони просто не могли піклуватися про мене. І я навчилася сприймати їхнє, яке мала, ставлення за вияв любові, це ж було краще, ніж нічого, бачиш, яка я розумничка. Коли моя мама репетувала, що я дурна і не доганяю математики — то з любові. Вона просто хотіла, щоб я краще вчилася. Коли тато ігнорував мене і ніколи не цікавився моїм життям, — то з глибокої любові. Він просто сильно вірив у мене і знав, що я все контролюю. І нічого, якось вижила, виросла, але й звикла до такого ставлення. Мабуть, мої романтичні стосунки були відображенням стосунків із батьками, такі ж поверхові, виснажливі та глибоко травматичні.
Гадаю, часом ми всі загрузаємо в деструктивні сценарії відповідно до власних уявлень про те, на що заслуговуємо в стосунках. А вже виробивши звичку, її неймовірно важко змінити, адже вона символізує те, що для нас зрозуміле. І так не лише в романтичних стосунках. Ми повторюємо ту ж деструктивну поведінку з друзями, начальниками, сестрами і батьками. У неосвоєних просторах стосунків ходимо тим самим шляхом, знову й знову, наступаючи на дикі квіти, ламаючи гілочки, місячи багнюку ногами, знову й знову проходячи вже знайомою стежкою, до якої чимраз дужче звикаємо. Стежка ширшає, на ній щоразу простіше опинитися знову, навіть якщо ми й не хотіли нею йти цього разу. Вона може обрости отруйним плющем, на ній можуть звити кубло змії, але це вже наш шлях. Ґрунт, сходжений сотні разів, з яким ми зріднилися й по якому здатні пройти із заплющеними очима. На який ми щоразу знаємо, як повернутися. Він починає видаватися найбезпечнішим шляхом, бо ми завжди знаємо, чим він завершиться.
Якщо ти можеш розпізнати свій шлях, якщо можеш його описати, в тебе з’являється шанс втекти з нього й прокласти якийсь новий. І ніщо, крім самоусвідомленості, тобі в цьому не допоможе. Тому запитую: Чи втомилася ти від якихось повторюваних помилок у взаєминах? Може, твої дружні стосунки завжди складаються не так, як тобі хотілося б? Може, ти маєш такі чудові романтичні звички, як я? Якщо в будь-якому аспекті взаємин ти відчутно лажаєш, діставай свій щоденник, і ми над цим попрацюємо, добре? Добре.
Як виявити свій деструктивний сценарій стосунків*
*Аматорська інструкція, яку я розробила з чистісінької безвиході й неможливості проживати той самий довбаний жах знову й знову, і знову. Хто взагалі має на таке час? Я, СУДЯЧИ З УСЬОГО, МАЛА. Протягом п’ятнадцяти років!
1. Розгортай щоденник. Якщо ти, дочитавши до цього місця в книжці, досі не завела щоденника, я вже й не знаю, що тобі сказати, хіба що: КУПИ СОБІ ТОЙ ДОВБАНИЙ ЩОДЕННИК, люба.
2. Гаразд. Тепер зосередьмося: тільки ти, я і щоденник. Більше не існує нікого. Вияви свій деструктивний сценарій. Часом це дуже просто. Інколи його суть відразу крутиться на кінчику язика, чекаючи, щоб ми її сформулювали. Приділи трохи часу, щоб дати їй визначення. Ти обираєш людей, не готових до серйозних стосунків? Ти приваблюєш брутальних і різких чуваків, хоча насправді хочеш лагідного бойфренда? Запиши, що вийде.
3. Не вдалося нічого сформулювати? Опиши свої останні стосунки, трьох-п’яти вистачить. Можливо, щось типу: «Всі вони мали складні взаємини з батьками». Або: «З усіма ними я так швидко переспала, що після п’ятого побачення вже не було що робити, ми занадто поквапилися». Я пробувала обидва варіанти. Не пожалій трохи часу, щоб підкреслювати, обводити, виділяти та рефлексувати. Підготуйся до миті прозріння.
4. Прозріння ще не настало? Запитай своїх подруг. Скажи: «Я намагаюся краще зрозуміти, як вибудовую стосунки з чоловіками/жінками/кимось іще. Ти часом не помічала, я маю якісь стандартні сценарії взаємин?» Можеш запитати: «Коли йдеться про стосунки, чи є щось у моїй поведінці таке, про що ти завжди думаєш «О НІ, ЗНОВУ»»? Цю техніку я випробувала з Джулією, і вона сказала: «Ти завжди поспішаєш залагодити всі його проблеми, навіть якщо ви заледве знайомі й перебуваєте на тих ранніх етапах, коли стосунки мають бути легкі та втішні». Я знала це про себе, АВЖЕЖ ЗНАЛА, але не хотіла визнавати, аж поки Джулія озвучила це за мене. От же ж ця Джулія, все вона знає!
5. Запитай своїх колишніх. Це пункт із викрутом, бо цілком контрінтуїтивний, та якщо ви розбіглися з кимось і лишилися приятелями, і за умови, що вже минув якийсь час, така людина може мати для тебе цінні інсайти. Звісно, НЕ запитуй тих колишніх, із якими стосунки завершилися на поганій ноті. Покладатися на думку тих телепнів не варто.