— Знову влігся на спековищі? — це тітонька до нього.
Дядько лише сердито кліппув, прикинувся, що не почув.
Сергійко сів поблизу, озираючись, мов птах, що завжди тримається насторожі. Косував на камінці. Вони так і мінилися барвами, так і вабили очі.
— Перевернись на спину, любий, — владно повеліла пересмагла тітонька своєму дядькові.
Той мов води в рот набрав.
Сергійко пильно перебирав камінці. З надією вглядався в кожний — навіть ознак на дірочку не було в жодному. Гарячі сподівання швидко змінювались чорною безнадією — видно, правду казала бабусі мати: «Бога не було й немає».
— Та скупайся ж ти, лінтюх, для чого я тебе в Крим викликала?
Дядько кволо перекотився з боку на бік.
А Сергійко в цю мить аж засичав від несподіванки. З такою силою затиснув у жмені чарівного камінця, що аж посиніло під нігтями. І тривожно озирнувся. Йому здалося, що всі очі з-під чорних окулярів уже спрямовані на його знахідку, а всі руки тягнуться до його рук, щоб відібрати той дорогоцінний скарб.
Ніхто на Сергійка не звертав уваги.
Він повільно розтулив задерев'янілу руку. На долоньці лежав мокрий од поту курячий бог. Та який бог! Усім богам бог. Той, якого нахабно відібрала в Сергійка Юля, ніщо проти цього бога. То був сіренький, якийсь шершавий і плюгавенький, з ледь помітною дірочкою збоку. А це — справжній красунь, кращого і вигадати неможливо. Так і переливався проти сонця небаченими барвами. Так і сміявся до Сергійка. Були на ньому смужки сині й зелені, білі і червонуваті, а сам увесь мов у ранковий туман повився, відсвічував чимось попелястим, і дірка була не збоку, а якраз насередині. І не малюсінька, така, що й нитка не пролізе, а велика, кругла, крізь яку й Сергійків мізинчик протиснеться.
— Любий, подай мені бутерброда. В торбині отут. Та не з сиром, а з ковбасою. І курячу ніжку…
Цей наказ нарешті нідняв довгого дядька з гальки.
Осмілілий Сергійко вертів свою скарбину, оглядав з усіх боків. Та й тепер усі були байдужі до його знахідки. І хлопчикові стало навіть образливо: знайшов такого бога, і — ніхто ніякісінької уваги.
Він озирнувся. Кому б похвалитися знахідкою? Отим, які задумливо дзьобають виноград у холодочку? Чи парубкові з дівчиною, що мовчки вткнулися обоє в одну книжку. Але їм, здається, не до камінців…
— Курячий бог! — похвалився Сергійко довготелесому дядькові.
Той навіть не повернув голови на Сергійків голос. Порожніми очима дивився у порожню небесну далечінь. І щулився та непомітно здригавсь, прислухаючись до того, як тітка дзвінко кришила зубами хрупкі курячі кості. Та навіть крізь той хрускіт вона почула Сергійкову похвальбу. Відразу ж націлила окуляри на дорогоцінний камінець. І навіть руками була потяглася до Сергійкового скарба. Але не взяла його, бо обидві руки були зайняті — в одній бутерброд, а в другій куряче стегенце. Відразу ж запропонувала курятину Сергійкові:
— Бери, хлопчику, їж.
Сергійко відчув, що дуже зголоднів. Слинка так і бризнула на губи. Але миттю збагнув — курячого бога вимінюють на куряче стегенце. Побачив у тому велику несправедливість: де ж таки — бога проміняти на стегенце. Відсунувся далі від зваби.
Тітонька таки надумала його ошукати.
— Віддай мені, хлопчику, курячого бога. Жах, як люблю екзотику.
Сергійко неввічливо позадкував геть від небезпечної тітоньки.
КАЗКОВИЙ СВІТ І…
Таки ж мав щастя цей Сергійко і неабияке! Тільки присів на новому місці, тільки гребнув — і вже є. Вже новий курячий бог у руках. Та ще ніби й кращий за попереднього. В усякому разі, хоч і не такий розмальований, зате дірка яка! Хоч на палець його надівай, як каблучку.
Сховав знахідку в глибоку кишеню трусиків та й знову шукати. Копався ретельно, забувши про все, і третя радість не забарилася. Це був зовсім круглий, чорний-чорний, мов вороняче крило, з малюсіньким отвором збоку камінець. Точнісінько як той, що Юлька нахабно з рук видерла.
Довго вертів того божка та все роздумував — от коли б шворка. Протягнув би її через отвір та й причепив собі на шию. Хай би на засмаглих грудях чарівний той камінець красувався. От би ловко було. Он навіть у дорослих — рідко в кого на шиї теліпається така оздоба. А він міг би аж трьох богів вивісити, цілу низку. Ото б уже на нього всі дивилися, просто помирали б від заздрощів.