— Я б не сказав. Особливого омолодження я ще не відчув.
Віллі Брет, дивлячись на втомлене обличчя Трелінга, спробував втішити його жартом:
— Ти зараз і справді нагадуєш мені новонародженого. Ти бачив, якими вони з’являються на світ? Ні? Зморшкуваті, зморені, часом аж сині і схожі на маленьких дідусів… А ти, Франціско, ще навіть не народився, ти лише визирнув одним оком… І знаєш, я тобі трохи заздрю…
Трелінг на екрані сумно посміхнувся.
Про Тірідана та його товаришів мов забули. Вони стояли, перемовлюючись між собою, але ми не чули ні слова. Певно, у них між собою був окремий зв’язок, а чорна скринька — лише для розмови з землянами.
— Я так зрозумів, що сучасна генерація центуріан якоюсь мірою, м’яко кажучи, зобов’язана складним машинам, діліакам, своєю появою на світ. Правда? — мовив Тихін Перстач. — Дуже цікаво виходить… Центуріоне, а ти зміг би започаткувати нову людську цивілізацію? — посміхнувся до мене.
— Гадаєш, це так складно? — в тон йому відповів я. — Чого не зробиш, коли нудьга.
У цей час Бімба Джамірдзе рішуче підійшов до командира:
— Дозвольте приєднатися до Трелінга! Я більше не бачу ні найменшої потреби чогось чекати. Все зрозуміло!
— Що зрозуміло, Джамірдзе?
— Трелінгу немає назад вороття. Це зрозуміло?
— Так.
— Ми прилетіли сюди для дослідження Плато діліаків. Так? Гравітаційні пастки створені якоюсь вищою цивілізацією, і я хочу її побачити. Це зрозуміло?
— Джамірдзе…
— Федоре, — раптом озвався Тихін Перстач. — Можливо, я також гарячкую, але, здається, не можу сказати нічого розумнішого… Дозволь і мені приєднатися до Трелінга. В моєму житті вже не буде ніколи нічого серйознішого, страшнішого, одне слово, вартого, щоб за нього віддати навіть життя… Я не вагаюся ні краплі. Я хочу приєднатися до Трелінга.
— Я також! — вигукнула кумедно, по-дитячому Юлія Шандра.
Командир, загадково посміхаючись, звернувся до центуріан:
— Пробачте, друзі… На вас, мабуть, чекають у Керлі?
А Тірідан тихо проказав:
— Дозвольте залишитися з вами. У Керлі на нас чекає лише небезпека. Тому, хто повернеться з Плато Вічності, не можна жити разом з усіма. Так зараз думають. І ми не змогли приховати, що вирушили саме сюди.
Кожен із нас тоді подумав про величезну різницю, відстань, що розділяла наші цивілізації, і про ту всеоб’єднуючу для мислячих істот силу, яка ріднила нас, — нестримну потребу пізнання.
— Тож ви хочете бути з нами?
— Так.
Хвилину помовчали.
Драголюб дивився на центуріан уважно, на його обличчі грала загадкова посмішка. Тірідан і його товариші стояли напружені, їхні величезні очі дивилися незворушно крізь прозорі кулі шоломів.
— Я пропоную всім, за винятком Центуріона, приєднатися до Франціска Трелінга, — урочисто мовив Драголюб. — Пропоную присвятити себе дослідженню зерен Мейбомія… Маю конкретний план. Деталі треба обговорити і все узгодити. Але Центуріон на основній машині повинен відразу повернутися на Базу, бо в нас обмежені енергетичні запаси. Треба готувати наступну експедицію. За цей час ми встигнемо дещо зробити. Видається можливим одержати і передати інформацію з гравітаційних пасток, утворивши дистанційний ланцюг з наших експедиційних машин. Генеруючи різні інтенсивності антигравітаційного поля довкола машин, будемо утримуватися на різних рівнях гравітаційного колапсування… Аналізуючи приклад Франціска Трелінга…
Я зараз сиджу за столом в одному з номерів готелю «Космікус». Переді мною лежить кольоровий малюнок, де зображені діліаки, що танцюють. Довга низка зелених діліаків: великий, менший, ще менший. І напис рукою Тірідана: «Не вірю, що знайдеться хоч один, хто витримає спокусу побачити небачене». Химерні викрути мови Діору.
Годину тому Рада космічних досліджень затвердила склад наступної експедиції. Всі погодилися, що командиром повинен бути біокібер Центуріон.
ДОЩ
«Дорогий Дасію!
Ти мене трохи здивував. Чекати від «Юліори» якихось неприємних сюрпризів безглуздіше, ніж від електричної кицьки. Сотні бульєрів працюють на нашій планеті. Ці системи вже добре вивчені. Мій бульєр відрізняється від попередніх лише потужністю. Відкрита тобою залежність мене просто насмішила. Дощі в Білозері мають якусь іншу причину, але я не фахівець в метеорології, тож не можу нічого порадити.
Вибачай за коротку цидулу. Хронічно бракує часу.
Андрій Стиг».