Робін неодноразово помічала, що в парах люди зазвичай однакового рівня привабливості — якщо, звісно, такі фактори, як гроші, не принадять виразно вродливішого партнера.
Робін здавалося дуже милим те, що Бристоу, який, якщо судити з його дорогого костюма і з поважної репутації фірми, міг обрати значно привабливішу партнерку, зупинив погляд саме на цій дівчині, яка, мабуть, у житті добріша і приязніша, ніж можна виснувати з її зовнішності.
— Елісон, ви точно впевнені, що не хочете кави? — спитала Робін.
Дівчина роззирнулася, явно здивована,— ніби забула, що Робін узагалі тут є.
— Ні, дякую,— відповіла вона низьким і на диво мелодійним голосом.— Я знала, що він засмутиться,— додала вона з якоюсь утіхою.— Намагалася його відрадити, але він не слухав. Проте, здається, цей так званий детектив йому відмовляє. От і добре.
Мабуть, Робін не вдалося приховати подив, бо Елісон з ноткою нетерплячості пояснила:
— Для Джона буде краще просто прийняти факт. Вона вкоротила собі віку. Решта родини це прийняла, і я не розумію, чому не прийме він.
Не було сенсу прикидатися, наче Робін не розуміє, про що Елісон говорить. Усі знали, що сталося з Лулою Лендрі. Робін навіть точно пам’ятала, де була, коли почула, що модель стрибнула назустріч смерті у морозну січневу ніч: стояла біля раковини на кухні батьківського дому.
Новина прозвучала по радіо, і Робін аж скрикнула від подиву і, як була, у нічній сорочці, вибігла з кухні, щоб розповісти Метью, який приїхав на вихідні. Як може чужа смерть настільки зачепити? Робін захоплювалася зовнішністю Лули Лендрі. Власна білість — мов у доярки — Робін не надто подобалася, а от модель була темношкіра, сліпуча, тонкокістна, енергійна.
— Вона не так давно й загинула.
— Три місяці,— озвалася Елісон з-за «Дейлі експресу».— Він узагалі нічого, детектив цей?
Робін помітила, з якою зверхністю Елісон оглядала запущену, брудну, тісну приймальню,— а вона-бо тільки-но бачила в інтернеті світлини бездоганного, ошатного офісу, де працювала сама Елісон. Тож відповідь Робін продиктувало скоріше відчуття самоповаги, ніж прагнення захистити Страйка.
— О так,— холодно озвалася вона.— Він один з найкращих.
І розрізала рожевий конверт з кошенятами з виглядом жінки, яка щодня має справу з загадками настільки складними й заплутаними, що Елісон годі й збагнути.
У цей час, у кабінеті, Бристоу і Страйк дивилися один на одного — перший гнівався, другий намагався придумати, як дати задній хід, зберігши таку-сяку самоповагу.
— Я хочу тільки одного, Страйку,— нарешті хрипко сказав Бристоу, чиє тонке обличчя аж пашіло,— справедливості.
Він наче вдарив по небесному камертону: слово продзвеніло між стінами обшарпаного офісу, зачепивши у Страйкових грудях нечутну протяжну ноту. Бристоу віднайшов іскру, яку Страйк оберігав, хоча навколо все давно згоріло. Страйк відчайдушно потребував грошей, але Бристоу підкинув йому іншу — кращу — зачіпку, яка дозволяла знехтувати принципами.
— Добре. Я розумію. Правда, Джоне, розумію. Повертайтесь і сідайте. Якщо ви ще хочете моєї допомоги, я допоможу.
Бристоу люто зиркнув на нього. В кабінеті запала тиша — чутно було лише далекі крики шляховиків на вулиці.
— Може, ваша... дружина, так?.. Може, вона зайде?
— Ні,— відповів Бристоу, який і досі напружено тримав руку на дверній клямці.— Елісон не підтримує моїх намірів. Навіть не знаю, чому вона вирішила теж прийти. Мабуть, сподівається, що ви мене відмовите.
— Будь ласка, сідайте. Обговорімо все як слід.
Бристоу завагався, тоді рушив до крісла, з якого перед тим підскочив.
Не втримавшись, Страйк узяв шоколадне печиво і цілим запхав до рота; дістав з шухляди новий блокнот, розгорнув, потягнувся по ручку і спромігся проковтнути печиво раніше, ніж Бристоу сів.
— Можна? — спитав Страйк, указавши на конверт, який Бристоу і досі стискав у руці.
Адвокат передав конверт непевно, ніби вагався, чи можна його довірити Страйку. Страйк, який не хотів починати читати у присутності Бристоу, відклав його вбік і легенько поплескав: мовляв, це тепер цінна складова розслідування. Взяв ручку напоготів.
— Джоне, найкраще буде, якщо ви у двох словах розповісте мені, що сталося у день, коли загинула ваша сестра.
За натурою людина ретельна і скрупульозна, Страйк ще й навчений був розслідувати за найвищими, дуже строгими стандартами. По-перше, дайте свідку оповісти все своїми словами: вільний потік думок нерідко відкриває деталі, які здаються дрібницями, але потім можуть виявитися важливими доказами. Коли зібрано перший врожай вражень і спогадів, приходить час розпитувати й чітко і строго розкладати факти по поличках: людей, місця, речі...