Бристоу різко гойднувся вперед — мало не скочив; Страйк напружився, але Бристоу лишився сидіти, а Страйк гостро відчув, що протез до його ноги не прикріплений.
— Ви дивилися у вікно і побачили, що Лула приїхала сама, але внизу лишалися папараці. Тоді ви, мабуть, уже впали у відчаї? Аж тут дивним чином, ніби всесвіт узяв і вирішив допомогти Джону Бристоу отримати бажане, всі вони пішли.
Я певний, що їх відманив Лулин водій. Він явно перебував у постійному контакті з пресою. Отже, на вулиці нікого. Настала потрібна мить. Ви надягнули кофту Дібі. То була велика помилка, але слід визнати: вам так щастило, що якась дрібниця просто мусила піти не так. Тоді — і тут я повинен записати очко на вашу користь, бо довго сушив над цим голову,— ви взяли з вази білі троянди, так? Витерли стебла — не так добре, як хотілося б, але ретельно,— і понесли їх з другої квартири, не зачиняючи дверей, до квартири своєї сестри. До речі, ви не помітили, але трохи води з тих троянд натекло. Пізніше на тих краплях посковзнувся Вілсон. Ви піднялися до Лулиної квартири, постукали. Визирнувши у вічко, що вона побачила? Білі троянди. Перед цим вона стояла на балконі, виглядаючи, коли на вулиці з’явиться її давно утрачений брат, але, вочевидь, якось його проґавила! Вона радісно відчиняє двері — й ось ви всередині.
Бристоу сидів незворушно. Навіть коліно уже не смикалося.
— І ви убили її точно так само, як убили Чарлі, як пізніше убили Рошель, швидко й жорстоко. Мабуть, ви її підняли, але зрештою, вона була заскочена зненацька, як і інші жертви... Ви кричали на неї, кричали, що вона не дає вам грошей, не дає вам вашого — так само, як батьки не додали вам вашої частки батьківської любові. А вона кричала, що ви не отримаєте ані пенні, навіть коли уб’єте її. Ви з нею посварилися, потім виштовхали її на балкон, а вона сказала вам, що має брата, справжнього брата, що він уже іде до неї і що вона склала заповіт на його користь. «Запізно, я це вже зробила!» — так вона закричала. А ви обізвали її брехливою сукою і скинули на дорогу, де вона і знайшла свою смерть.
Бристоу майже не дихав.
— Гадаю, троянди ви кинули у неї під дверима. Отож ви вибігли, схопили їх, помчали у другу квартиру і запхали назад до вази. Щоб мене, як же вам щастило! Саме ту вазу випадково перекинув коп, а квіти-бо могли вказати на те, що у квартирі хтось побував; ви не могли поставити їх точно так, як це зробили флористи, ви поспішали, знаючи, що маєте лічені хвилини, щоб покинути будівлю. Далі вам знадобилося чимало самовладання. Не думаю, що ви чекали, що хтось негайно здійме галас, але просто під вами на балконі була Тенсі Бестиґі. Ви почули, як вона верещить, і зрозуміли, що маєте навіть менше часу, ніж думали. Вілсон вибіг на вулицю, щоб подивитися, чи Лула жива, а потім ви, визирнувши у вічко, побачили, як він пробіг нагору. Ви знову увімкнули сигналізацію, вийшли з квартири і пішли сходами вниз. Подружжя Бестиґі кричало одне на одного в себе в квартирі. Ви пробігли повз них — і це чув Фреді Бестиґі, але він у цей час мав інші проблеми — вибіг у фойє, де нікого не було, і вискочив на вулицю, де густо сніжило. О, ви мчали щодуху: надягнувши каптур, сховавши лице, розмахуючи руками. І в кінці вулиці ви побачили іншого бігуна — чоловіка, який тікав геть від рогу вулиці, з якого щойно побачив, як упала і розбилася його сестра. Ви з ним не були знайомі. Гадаю, в ту мить ви навіть не подумали, що це він. Ви просто летіли щодуху, вбраний у поцуплені у Дібі Макка речі, пробігли під камерою, яка зафіксувала вас обох, і помчали по Галлівел-стріт, де вам знову пощастило — камер більше не було. Гадаю, ви просто викинули кофту й рукавички у смітник і спіймали таксі, так? Поліції навіть на думку не спало шукати білого чоловіка при костюмі, який був тієї ночі поблизу місця пригоди. Ви приїхали до мами, приготували їй поїсти, переставили час на годиннику і збудили її. Вона досі впевнена, що ви розмовляли про Чарлі — майстерний штрих, Джоне — саме тоді, коли Лула впала й розбилася. Все це зійшло вам з рук, Джоне. Ви цілком могли дозволити собі платити Рошель за мовчання хоч ціле життя. З вашим щастям Джона Аджимен міг загинути в Афганістані; ви плекали таку надію, коли побачили фото чорношкірого солдата у газеті, так? Але ви не хотіли покладатися на долю. Ви — пихатий паскудний збоченець, який вирішив, що сам усе влаштує краще.