— Дібімаккова? — спитав Вордл, і, на великий подив Страйка, на обличчі у нього заграла щира, тепла усмішка.— А що там?
— Ти туди заходив?
— Зазирав, але там уже все обшукав Браянт. Порожньо. Вікна замкнені, сигналізація налаштована, працює.
— Браянт — це той, що налетів на столик і перекинув важливу вазу з важливими квітами?
Вордл форкнув.
— Уже чув про це, га? Містера Бестиґі аж трусило. О так. Двісті білих троянд у вазі завбільшки як кошик на сміття. Видно, вичитав про білі троянди у Макковому райдері. Ну, райдер,— заходився пояснювати Вордл, зі Страйкового мовчання вирішивши, що той не знає цього слова,— перелік речей, які мають бути у гримерці. Я думав, ти в курсі таких штук.
Страйк проігнорував натяк. Від Анстиса він сподівався на більше.
— І що, дізналися, навіщо Бестиґі так хотів всучити Макку ті троянди?
— Підмазував, ба ні? Мабуть, хотів затягнути Макка в котрийсь свій фільм. Його аж перекосило, коли почув, що Бра-янт розбив вазу. Верещав так, що мало не луснув.
— Нікому не здалося дивним, що він так засмутився через квіти, коли його сусідка лежала на вулиці з розтрощеною головою?
— Той Бестиґі — просто сволота,— з великим почуттям відповів Вордл.— Звик, що коли розтуляє пащеку, то всі стають на задні лапки. Пробував поводитися з нами як зі своїми підлеглими, але швидко втямив, що це не дуже розумно. Він старався відштовхнути нас від дружини, щоб вона трохи оговталася. Ліз на кожного, хто намагався з нею поговорити. А старий Фреді — те ще одоробало.
— Що його так непокоїло?
— Що більше вона ревла і трусилася, як мокра левретка, то очевидніше ставало, що вона під коксом. Фреді, мабуть, знав, що наркота десь є в квартирі, й поява поліції його геть не потішила. От і старався відвернути увагу, розвівши істерику з приводу своїх троянд за п’ять сотень. Я десь прочитав, що він подав на розлучення. Не диво! Звик, що преса ходить навколо нього навшпиньках, бо як що не так — він одразу подає в суд; а от увага того сорту, що звернулася на нього, коли Тенсі розтулила рота, Фреді не потішила. Преса намагалася зібрати весь врожай, який тільки можна. Згадали, як він кидався у підлеглих посудом. Як бив людей на зустрічах. Кажуть, він заплатив жінці чималого відкупного, щоб ані пари з вуст у суді про його сексуальне життя. Фреді взагалі відомий як першорядна паскуда.
— Ви не розглядали його як можливого підозрюваного?
— Ще й як розглядали; він там був, і відомо, що він схильний до насильства. Але несхоже було, що він там відзначився. Якби його жінка знала, що то Фреді зробив чи бодай що його не було у квартирі, коли Лендрі випала, то я готовий закластися, що вона б нам сказала. Коли ми приїхали, вона себе геть не контролювала. Але Тенсі стверджувала, що Фреді був у ліжку, і ліжко дійсно було розібране, ніби у ньому спали. І навіть якщо він якось вийшов так, що вона не помітила, то досі лишається питання — як він пройшов повз Вілсона? На ліфті він точно не міг спуститися, тож Фреді точно мусив би зустріти Вілсона, коли той піднімався сходами.
— Тобто часовий проміжок виключає його причетність?
Вілсон завагався.
— Ну, можливість є. Якщо припустити, що Бестиґі набагато прудкіший за типового чоловіка його віку й статури і що він утік одразу ж, як її штовхнув... Але досі лишається той факт, що у квартирі ми не виявили слідів його ДНК, і питання, як він міг вийти з квартири непомітно для власної жінки, і нарешті, така дрібниця, як причини, з яких Лендрі могла його впустити. Всі її друзі одностайно кажуть, що вона його терпіти не могла. Хай там як,— Вордл допив залишки пива,— Бестиґі — то така людина, яка, забажавши когось позбутися, швидше найме кілера. Своїх рук він не бруднитиме.
— Ще по пиву?
Вордл глянув на годинника.
— Тепер пригощаю я,— сказав він і пішов до бару. Три панянки, що стояли навколо високого столика, замовкли, жадібно на нього поглядаючи. Повертаючись попри них з напоями, Вордл усмішкою відповів на погляди і сів на дзиґлик поруч зі Страйком.
— А як тобі Вілсон у ролі потенційного убивці? — спитав у поліціянта Страйк.
— Ніяк,— відповів Вордл.— Він не встиг би піднятися і спуститися достатньо швидко, щоб зустріти Тенсі Бестиґі на першому поверсі. Май на увазі, що його резюме — лайно собаче. Його взяли на роботу на тій підставі, що він — колишній коп, але в поліції він ніколи не служив.
. — Цікаво. А де ж він працював?
— Він багато років заробляє в охоронній справі. Сам зізнався, що збрехав, щоб отримати першу роботу років з десять тому, і так і лишив цю брехню у резюме.
— Здається, Лендрі йому подобалася.