— А повідомили ви,— підхопив Страйк, далі гортаючи порожні сторінки,— що того ранку зайшли провідати сестру і зустріли племінницю, а потім поїхали до Оксфорда на конференцію, присвячену міжнародним аспектам сімейного права?
Лендрі знову не знав, що сказати.
— Саме так,— нарешті озвався він.
— О котрій годині ви приїхали до сестриної квартири, не пам’ятаєте?
— Десь о десятій,— відповів Лендрі після короткої паузи.
— А скільки часу пробули?
— Зо півгодини. Можливо, довше. Погано пам’ятаю.
— А потім поїхали просто на конференцію до Оксфорда?
Над плечем Лендрі Страйк бачив Джона Бристоу, який розпитував офіціантку; він здавався задиханим і розхристаним, ніби біг сюди. На руці у нього висіла прямокутна шкіряна валізка. Він роззирнувся, хапаючи ротом повітря, а коли помітив потилицю Лендрі, у Страйка склалося враження, що Бристоу злякався.
6
— Джоне,— привітався Страйк, коли його клієнт підійшов.
— Привіт, Корморане.
Лендрі навіть не глянув на небожа, а натомість узяв ніж і виделку й почав їсти свій террин. Страйк посунувся, щоб Бристоу міг сісти навпроти дядька.
— Ти розмовляв з Рубеном? — холодно спитав Лендрі, прожувавши шматочок террина.
— Так, домовилися, що я підійду в другій половині дня і допоможу йому розібратися в усіх депозитах і кредитах.
— Джоне, я тут розпитував вашого дядька про ранок напередодні Лулиної смерті. Про час, коли він провідував вашу мати,— повідомив Страйк.
Бристоу глянув на Лендрі.
— Мені цікаво, що ви тоді казали і робили,— провадив Страйк,— бо, за словами шофера, який віз її потім з материної квартири, Лула здавалася засмученою.
— Ще б пак,— різко відповів Лендрі.— У її матері рак.
— Але операція, яку їй щойно зробили, мала її зцілити, хіба ні?
— Івет щойно пройшла через гістеректомію. Їй було дуже боляче. Я не сумніваюся, що Лула стривожилася, побачивши матір у такому стані.
— Ви довго розмовляли з Лулою?
Запала коротенька пауза.
— Трохи потеревенили.
— А ви двоє розмовляли між собою?
Бристоу і Лендрі глянули один на одного. Повисла довша пауза — на кілька секунд, а тоді Бристоу відповів:
— Я працював у кабінеті. Чув, як зайшов Тоні, чув, що він говорив з мамою і Лулою.
— І ви не зазирнули привітатися? — спитав Страйк у Лендрі.
Лендрі втупив у нього злісний погляд бляклих очей між світлими віями.
— Знаєте, містере Страйк, а тут ніхто не зобов’язаний відповідати на ваші питання,— сказав він.
— Звісно ж, ні,— погодився Страйк і поставив у записнику закарлючку. Бристоу дивився на дядька. Лендрі ніби передумав.
— У відчинені двері кабінету я побачив, що Джон з головою в роботі, й не захотів його відривати. Я трохи посидів з Івет у її кімнаті, але вона була сонна від знеболювального, тож я лишив її з Лулою. Я знав,— додав Лендрі зі слабкою тінню злості,— що Івет надавала Лулі перевагу перед усіма іншими.
— Записи Лулиних телефонних розмов показують, що вона багато разів дзвонила вам після того, як пішла з квартири леді Івет.
Лендрі почервонів.
— Ви говорили з нею по телефону?
— Ні. Я ввімкнув на мобільному режим «без звуку» — запізнювався на конференцію.
— Але ж він вібрує, ні?
Страйкові було цікаво, яке питання змусить Лендрі піти. Він був певний, що адвокат уже близький до того.
— Я глянув на телефон, побачив, що дзвонить Лула, і вирішив, що це почекає,— коротко відповів Лендрі.
— І ви їй не передзвонили?
— Ні.
— І вона не лишила вам повідомлення, де пояснила, про що хотіла поговорити?
— Ні.
— Але хіба це не дивно? Ви щойно бачилися з нею у її матері й кажете, що нічого важливого не обговорювали; а потім вона значну частину другої половини дня намагається з вами зв’язатися. Чи не здається, що вона хотіла повідомити вам щось нагальне? Або продовжити розмову, яку ви мали у квартирі?
— Лула була з тих дівчат, які по тридцять разів дзвонять одній людині через якусь дрібницю. Вона була балувана. Чекала, що люди аж підстрибуватимуть, щойно побачать її ім’я.
Страйк глянув на Бристоу.
— Вона була — іноді — не без того,— пробурмотів її брат.
— Як думаєте, Джоне, ваша сестра була засмучена лише тому, що мама після операції почувалася недобре? — спитав у Бристоу Страйк.— Її водій, Кіран Коловас-Джонс, відзначав, що з квартири вона вийшла в абсолютно іншому настрої.
Не встиг Бристоу відповісти, як Лендрі, покинувши їжу, підвівся й почав надягати пальто.