Повернувшись на Чаринг-Кросс-роуд і кульгаючи у тимчасовій тіні тунелю для пішоходів, Страйк пригадав, як його розбудила вранці Робін: увічливий стукіт у двері, пропозиція чаю, ретельне уникання теми розкладачки.
Не можна було дозволяти таке. Існують інші шляхи до інтимності — не тільки споглядання жіночої фігури у тісній сукні. Він не хотів пояснювати, чому спить на роботі; жахався особистих питань. А сам дозволив скластися ситуації, в якій
Робін назвала його Кормораном і вказала, що треба застебнути ґудзики. Не можна було отак заспатися.
Піднімаючись металевими сходами повз зачинені двері «Крауді Графіксу», Страйк вирішив решту дня триматися з Робін з холодною владністю, щоб збалансувати той випадковий погляд на волохате черево.
Та не встиг він прийняти рішення, як почув високий сміх і голоси двох жінок, які розмовляли одночасно — і все це долинало з його офісу.
Страйк завмер, дослухався, панікуючи. Він не відповів на Шарлоттин дзвінок. Намагався розчути, чи це її тон, її вимова; дуже в її стилі було прийти особисто і причарувати тимчасову секретарку, подружитися з його союзницею, навчити його персонал Шарлоттиної версії правди. Два голоси знову злилися, сміючись, і Страйк не міг розрізнити, чиї вони.
— Привіт, Ломако,— сказав веселий голос, коли він відчинив скляні двері.
Його сестра Люсі сиділа на продавленому дивані з чашкою кави у руках, а навколо неї лежали пакети з «Маркса-і-Спенсера» та «Джона Льюїса».
Перше полегшення від того, що це не Шарлотта, потьмарилося жахом від думки про теми, на які Люсі бесідувала з Робін, і про те, скільки кожна з них знала про його особисте життя. Обіймаючи Люсі, він відзначив, що Робін зачинила двері до його кабінету, де були розкладачка й солдатський мішок.
— Робін каже, що ти виходив на детективний промисел,— Люсі здавалася веселою, як часто бувало, коли її не обтяжували Грег і сини.
— Іноді я так роблю,— відповів Страйк.— А ти по крамницях ходила?
— Так, Шерлоку, ходила.
— Не хочеш вийти на каву?
— Ломако, у мене вже є кава,— відповіла вона, піднімаючи чашку.— Щось ти сьогодні не дуже меткий. Бачу, трохи кульгаєш?
— Та наче ні.
— Ходив останнім часом до містера Чакрабаті?
— Нещодавно,— збрехав Страйк.
— Якщо ви не проти,— сказала Робін, надягаючи тренч,— то я вийду на обід, містере Страйк. Я ще не їла.
Нещодавнє рішення поводитися з нею з професійним холодком тепер здавалося не лише зайвим, а й просто нечемним. Робін мала більше тактовності, ніж будь-яка інша його знайома.
— Так, Робін, ідіть,— сказав він.
— Люсі, було приємно познайомитися,— сказала Робін, помахала рукою і зникла, зачинивши по собі скляні двері.
— Вона мені справді сподобалася,— з ентузіазмом повідомила Люсі, коли кроки Робін на металевих сходах почали віддалятися.— Чудова. Спробуй залишити її у себе на постійну роботу.
— Так, вона дуже хороша,— погодився Страйк.— А над чим ви з нею так сміялися?
— А, та над її нареченим — здається, він схожий на Грега. Робін сказала, ти працюєш над важливою справою. Не переймайся — вона дуже стримана. Сказала, якесь підозріле самогубство. Мабуть, не дуже приємно.
І Люсі промовисто подивилася на нього, але Страйк прикинувся, що не розуміє.
— Та це не вперше. Я в армії вже мав справу з кількома такими випадками.
Але Люсі навряд чи слухала. Вона глибоко вдихнула, і Страйк уже знав, що буде далі.
— Ломако, ви з Шарлоттою розійшлися, так?
Краще покінчити з цим чимшвидше.
— Так, розійшлися.
— Ой Ломако!
— Та нічого, Люсі. Нічого.
Та її добрий настрій змило великою хвилею люті й розчарування. Страйк, змучений і зболений, терпляче чекав, поки вона біснувалася: от вона так і знала, знала, що Шарлотта знову візьметься за своє; відманила його від Трейсі, від чудової армійської кар’єри, зробила беззахисним, умовила переїхати до себе, а тоді просто покинула...
— То я пішов, Люсі,— заперечив Страйк,— а з Трейсі ми розійшлися раніше, ніж...
Але з тим самим успіхом можна було веліти лаві затекти назад до жерла вулкана: як він не розумів, що Шарлотта ніколи не зміниться, що вона повернулася до нього винятково заради драматизму, приваблена пораненням і медаллю? Стерво, прикинулася милосердним янголям, а тоді знудилася; небезпечна, підступна; вимірює власну цінність тим, скільки хаосу посіяла, тішиться з завданого болю...