Михайло Базар
Кувати долю, а не лихо
Пролог
Із щастя та горя скувалася доля.
Народна мудрість
Галя прокинулась вранці – і до вікна. До неї сміялось сонце. Відкрила квартирку у вікні і відчула як неї дихнуло весною. Здивувалась, що нікого уже в кімнаті нема. «О, як довго я спала, – подумала. – Отак і прогайнувати можна такий чудовий ранок через свої сонні мари».
Останнім часом мала приємні сни, але чомусь, проснувшись відразу їх забувала. Одне знала, що і цього разу снилось щось незвичне, цікаве. Вона почала поспіхом готувати собі сніданок, щоб не спізнитися на заняття в кулінарному училищі. Ще два місяці – і вона дипломований кухар. Вийшла надвір. Відчула ароматний запах перших весняних квітів, і побачила як бджоли збирають пергу. Дивується – не вперше ходить цією вулицею до училища, а сьогодні відчуває в душі щось особливе, приємне, радісне. Від приємного настрою її очі аж променіли. Очима багато чого можна сказати, інколи більше, аніж словами. Вдивлятися око в око, зір в зір, усміхнувшись – і стає все ясно. Кажуть, що існує в світі якась надприродна сила, якій хоче чи не хоче, а підкоряється людина.
Часто людина підкоряється долі або просто покладається на неї, замість того, щоб творити майбутнє своїми руками, розумом – кувати долю, а не біду, бо вже надто досить цих бід назбиралося сьогодні.
Найперше, що стимулює людину жити і працювати – це кохання, чисте, щире, пристрасне. Воно має в людини постійно палати, а не тліти, бо якщо воно поволі згасає, то від нього залишаються лише спогади.
Але багато чого, що діється навколо, можна відчути не тільки очима, але й серцем. Серце не любить, коли йому співчувають, у багатьох випадках йому треба допомогти. І ця допомога буває різною: медична, тренувальна, яка вимагає багато фізичних зусиль, бажань, впертості, а насамперед усвідомлення чого ти бажаєш: бути сильною особистістю чи нидіти, скніти, попиваючи алкогольні напої, а потім ліки, які вже мало що допомагають. І де вже тоді до радості, пристрастей, які так швидко проминули, наче їх і не було, а був звичайний сон з багатьма невиразними сновидіннями.
Можна покладатися на поклик долі, а вона часто-густо не кличе до себе, і тоді настає схиляння, приниження самого себе в очах навколишніх.
Інтимність між різними людськими статтями має завжди свій початок. Про кінець не скажу, бо в декого вона знесилюється досить рано, а в багатьох триває в досить літньому віці, іноді аж до смерті.
Нинішній світ такий багатий на різновидності інтимних стосунків: кохання, задушевна близькість, щиросердечність, сексуальні стосунки між чоловіком і жінкою, а також одностатеві зносини, платонічна любов.
Іноді людина веде двояке життя, і тоді кажуть, що в неї настало роздвоєння особистості: одна поведінка дома, інша на людях.
Молода людина завжди на щось сподівається: на цікаву добре оплачувану роботу, освіту, гарну дружину, вдалу крадіжку, успішний бізнес, мати силу й енергію до глибокої старості. Але це стається не з кожним, хто про це мріє, надіючись на добру долю чи фортуну. І прикро стає, коли людина, що мала так багато задумів і мрій раптом позбувається не тільки того всього, що придбала, але не зможе реалізувати хоч щось із задумів і мрій, замислів і затій.
У багатьох настає прикре розчарування. Та це ще півбіди, у інших – розпач, відчай, що часто веде до суїциду. Отож треба з самого раннього віку бути готовим до того, що може статися в житті людини непередбачуване. Виховувати в собі силу волі, вміння керувати своїми не тільки емоціями, але й думками, вести здоровий спосіб життя і ніколи не бажати забагато чогось. Бо якраз ті, що такі зухвалі з навколишніми, рідко коли досягають чогось значущого. Але й коли добиваються затіяного великого достатку, швидко його з певних причин позбуваються і стають нещасними, морально спустошеними, словом, убогими, нічого не вартими ні для себе, ні для навколишніх. Так уже повелося з давнини.