***
При черговій зустрічі з Романом призналась, що вже з лейтенантом подали заяву для одруження.
– Ну ти справжня чарівниця, отак швидко обкрутила молодого хлопця. Не кожній дівчині це вдається.
– Від тебе багато чого навчилась.
– Навчилась говорити неправду, дивлячись прямісінько в очі співрозмовникові.
– Виходить, одружуєшся і мене зрадила так безсоромно.
– А що мала робити? Ти ж мені порадив знайти когось із офіцерів, бо не зможеш розлучитися з жінкою, з якою маєш двійко дітей. А мені що залишалось: поповнити ряди матерів одиначок? Ти цього хотів? А за які кошти буду виховувати дитину?
– Не перечу, то я так із ревності висловився. Тільки не забувай, що ти моя кохана.
– Знаю, знаю, твоя кохана навіки, або принаймні скільки ти захочеш, аби я нею була.
Минув місяць, і вони отримали штамп про одруження в своїх паспортах, а відтак взяли найближчої неділі шлюб у церкві.
Перед одруженням вона, крім Романа, ні з ким не радилась. Найближча подруга сказала:
– Тобі пішов дев’ятнадцятий рік, то думай своїм розумом, аби потім не розчарувалась у виборі.
Що ж, вона була в такому стані, що інше щось придумати стало неможливо.
Одне турбувало, що тепер вона не могла так часто, як раніше, відлучатися з дому і йти на побачення з Романом.
Після одруження сказала одного вечора, що вже завагітніла.
Не дуже зрадів її суджений, а тільки, сміючись, сказав:
– Виходить маю сильні гормони, що так відразу настала вагітність.
– Мабуть, такі вони настирливі як ти.
Одне хвилювало Галину: народиться дитина і буде схожа на Романа, що тоді? Відразу про свій страх сказала Романові.
– Не хвилюйся, малі діти завжди чомусь схожі одне на одного, а вже потім на котрогось із батьків. На когось більше, а на когось менше. Май добрий настрій, бо вагітним жінкам не можна надмірно хвилюватися – це шкідливо як для матері, так і для майбутньої дитини. – Така розмова на якийсь час її заспокоювала, і старалась не думати, що станеться в майбутньому.
Дехто доказує, що справжня любов між чоловіком і жінкою вища, аніж сексуальні пристрасті. Галина так звикла до статевих стосунків, що вже не могла й дня прожити без них. Такі відносини з чоловіками впливали на неї, як цілющий напій, від якого не п’яніють, а просто хочеться повторити ще і ще раз те, що приносить задоволення. Часто дратувало її те, що Аркадій швидко загорявся пристрастю, але швидко його азарт згасав. У неї в такі хвилини наставало розчарування. Щоб дістати справжнє задоволення почала першою проявляти ініціативу і досягала свого. Кілька завчених прийомів – і наступало справжнє блаженство. Скоро Аркадій зрозумів чого вона від нього добивається і навіть перебуваючи в такому стані може задовольнити таку ненаситну жінку. Обоє без слів порозумілися і діставали справжнє задоволення, а чоловік з деякого часу повністю піддався її волі.
Одного разу у неї вихопилось:
– Ти чомусь не такий, як інші.
– Кого ти маєш на увазі «з тих інших?»
– То я так, згадала з десь прочитаного.
– З прочитаного чи з випробуваного? – спитав і вона відчула в його словах недобрий підозрілий натяк. На цьому їхня розмова на цю тему перервалась. Вона пригорнулась до нього усім тілом і поцілувала.
В людних місцях і на службі Аркадій такий собі бравий військовий, строгий, а в постелі з жінкою десь дівається його сміливість, а рухи чомусь такі незграбні, наче біля нього не жива істота, а безмовна річ.
Іноді вона роздумувала: підкоряти чоловіка своїй волі чи обожнювати і зрозуміла, що потрібно бути самій собою. Це дає перевагу над іншими жінками з різними манерами поведінки. Галя дивиться на чоловіка і ніби заворожує його своїми чарами, а в той же час уявляла собі Романа, з яким їй так добре, відчуваючи в душі ніжну благодать. Отак, сидить біля чоловіка, дивлячись кудись убік, наче боялася, що він може в очах прочитати її таїну. За хвильку пішла на кухню, навіть не поцілувавши, як це робила кожного разу.