– Я це добре розумію, але деколи не можу стриматися, щоб не сказати те, чого так хочеться.
Сонце навіть у лісі крізь соснові гілки припікало її оголене тіло, і вона аж жахнулась:
– Чоловік може догадатися, що я десь загоряла на сонці і була вся гола, як на березі моря. Почне придиратися, де була, з ким і мені стає страшно. От і думаю, якби-то було чудово жити десь далеко від людей, від міської метушні. Якби так сталося, що весь світ кудись подівся, а люди переселилися на інші планети, а ми б залишилися, мовби Адам і Єва в раю.
– І знову стався б гріх через спокусу.
–О ні, тепер, зазнавши життя на нашій планеті, я не піддалась би спокусі їсти заборонений плід, і наше раювання тривало би вічно.
– Яка ти смішна і наївна, такого ніколи вже не повториться ні з ким, мусимо задовольнятися тим, що маємо. Хіба що можемо побувати в такому раю лише в приємному сні.
– А жаль, так хочеться іноді чогось такого незвичного, дивного, – сказала Галя, згорнувшись калачиком в його обіймах і почали обоє цілуватися.
Раптом вона заплакала вголос. Плач розворушив пташок, що сиділи на деревах і ніби підглядали, що діється з людьми.
– Я кохаю, а ти?
– Я теж, але мені страшно стає, що я зраджую свого чоловіка, а він навіть не здогадується з ким і коли, – сказала, але за хвилю заспокоїлася і думка про зраду кудись поділася, наче вона приїхала до лісу не на побачення, а на ділову розмову.
– Ти так тихенько говориш про кохання, наче біля нас хтось чужий ходить і може підслухати.
– Нащо голосно афішувати нашу любов. Адже ми не артисти, а закохані і цього достатньо, аби про нашу любов знали лише ми вдвох.
Якусь хвилину помовчали. Їм продовжувало усміхатися сонце.
Роман повторив уже сказане ним раніше:
– Я люблю тебе і ти належиш навіть заміжня тільки мені і цим все сказано.
– І ніколи не засумніваєшся, що помилився?
– Про це не може бути й мови.
Почувши такі слова, вона засяяла радістю, сміялась, цілуючи Романа. А він дивився на неї й не знав, що має робити в цю хвилю: спокійно розмовляти чи повторити своє мистецьке вміння кохати на природі свою кохану, але формально чужу жінку.
Кажуть, у далекому минулому жінки були байдужі до сексу, інколи навіть ненавиділи таке заняття. Він був для них чимось принизливим, і жінка віддавалась чоловікові задля його задоволення, а сама не мала від нього жодного приємного почуття. Правда, інколи прикидалась, що для неї чоловік такий бажаний у ліжку, щоб він діставав задоволення після денної важкої фізичної праці.
– Виходить, тепер я твоя і ти, як я розумію, мною задоволений, хоч наші зустрічі стали не такі часті, як це було ще недавно.
– Ти така як треба. Добре, що ми знайшлися вчасно для такого діла.
– Якого, такого діла?
– Для кохання.
– Але наше кохання крадене. Ми не цілком вільні люди і всьому-цьому може в любий момент настати кінець.
– Я гадаю, при нашій конспірації він настане нескоро.
– Головне не розчаруватись у коханні. Цього я найбільш боюсь, – мовила пошепки Галя.
– З мого боку цього не станеться, я не якийсь там хлопчисько, що пізнав тебе першою. Маю чималий досвід і ти мені підходиш для кохання, як ніхто інший.
– Це ти кажеш щиро чи, щоб заспокоїти мене?
– У моїй щирості можеш не сумніватися. З тобою я спізнав справжню любов, справжню пристрасть, сердечне тепло, а це так важливо для чоловіка. Та, зрештою, нас поєднує майбутня дитина.
Вони ще трохи походили лісовими стежками, тримаючись за руки, а відтак, коли сонце скотилося з зеніту, то поїхали додому.
***
Аркадій прийшов під вечір додому в кепському настроєві.