Выбрать главу

                                                      ***

         27  лютого  1814  року  в  Галини  почалися  перейми.  Спочатку  надіялась,  що  то  тільки  несправжні  передвісники, але  добре  подумала  і  зрозуміла – це  почалась  родова діяльність,  треба  їхати в пологове  відділення.  Ще  півгодини  почекала  і  нарешті  викликала  «швидку».  Перед  тим  подзвонила  Романові  і  сказала  лише  одне  слово – почалось!

      Він  щось  говорив,  заспокоював,  але  вона  була  в полоні своїх  невтішних думок  і  не  слухала  про  що  йдеться.

     Аркадієві  сказала,  що лягає  в лікарню,  бо можуть  початися  передчасні  пологи.   Та  ще  й по телефону   посварила  його,  що то  він  в  усьому  винен.

        – Я  ж  тебе  просила,  що  зі  мною  тепер  так  не можна,  а  ти  товкся  на  мені   і,  мабуть,  спровокував  передчасні  пологи.

   – Почекай,  я  зараз  прийду  додому, – каже  Аркадій. – Поїдемо  до  лікарні  разом.

      – Не годна  чекати  жодної  хвилини,  боюсь  залишитись  сама  в квартирі,  аби чогось зі  мною  не трапилось.

       – Тоді  викликай  «швидку», а  я  навідаюсь  до  тебе  відразу, як тільки  звільнюсь  від  роботи.

        Пологи  тривали  недовго.  Навіть  лікар,  який  був  при  пологах  дивувався,  що   народжує перший  раз  так  швидко.  Мабуть,  пригодилися  заняття  акробатикою  і  це   сприяло  швидкому  перебігу   пологів.  Новонароджений  хлопчик  чомусь  довго  кричав,  ніби  звав  до  себе когось.  Початок  нового  життя  людини  десь на  небесах,  кажуть,   записує  ангел  у  свою  небесну  книгу.  Здавалося,  що  хлопчик  кликав рідного  батька,  аби  прийшов  до  нього,  не  відмовлявся,  бо  інакше  мати  змушена  буде   ціле  життя   мучитись  у  брехні,  а  це  так тяжко  для  всіх,  хто  її  оточує  і  знає. Нарешті  заспокоївся, а  Галина  заснула. Проснувшись,  побачила,  що  хлопчик  лагідно  усміхнувся,  а  сама  відчула,  як  в  душу  закралась  солодка  мрія  про  щастя.

       – Ти  щось   говорила  уві  сні,  кликала  якогось  Романа,  аби  прийшов  і  забрав  вас  до  себе.

        – Як  звати  твого  чоловіка? – питає  акушерка.

        – Аркадій, він  військовий,  зараз  йому  подзвоню.

        – І Романові,  який  тобі  снився  теж   не  забудь, – усміхнулась   акушерка.

       Розмовляючи  з  акушеркою,  в  її очах  виникав  страх, як  у  людини  чия  совість  неспокійна.

      – Не  хвилюйся,  дитина  здорова,  народилася  вчасно,  має  вагу 3200 грамі, а  ріст  52  сантиметри.   Та  й  тобі нічого  не  бракує.  Зразу  видно, що  виконуєш фізичну працю,  тому й  пологи  так   легко  пройшли.

     – Я  займалася  акробатикою.  Лише  недавно  покинула   такі  заняття.

     – Оце  правильно,   а  то  пригодять  зманіжені,  хиряві   молоді  жінки  і  повно  мороки  з  ними,  поки  розродяться.

      Вийшла  акушерка,  і  вона  почала  дзвонити   Аркадію,  що  народила  сина, а відтак – Романові,  що  син  схожий  на  нього,   в  надії,   що  він скаже:  я  приїду  і  заберу  вас  із  собою,   бо  чоловік  дивується,  що  пологи  передчасні.

       – Щось  придумай,  відносно  передчасних  пологів.  Згадай  те,  що ми  з  тобою   говорили.

      – Спробую,  але  так  хвилююся,  що  може  та  версія  не  спрацювати  і  тоді  що?

      – Спрацює,  ти вмієш  впливати  на  чоловіків.  От  і  займись – це  в наших  з тобою  інтересах.

      Після  обіду,  ще  задовго  до  закінчення  денної  служби,  Аркадій  прийшов  відвідати  дружину,  принісши  для   неї   розкішний  букет  квітів.  Поклав  квіти  біля  неї  і  відразу  почав:

       – Так в  чому  ж   справа,  що  настали  передчасні  пологи?

       – Різне  кажуть:  одні,  що  могла  при фізичній  загрузці  або  падінні  частково  відшаруватись  плацента,  інші – що  нині  діти  в  утробі  матері  швидше  дозрівають   через  потепління   планети.

       – А  не  кажуть,  що  це  може  бути  дитина  від  іншого батька? – єхидно  усміхнувся   Аркадій. – Піду  до  лікаря  і  виясню  справжню  причину.

       Пішов,  а  в  Галини  почався істеричний  плач.

      – Що трапилось? – питає  акушерка. – Тебе хтось   образив,  признайся:   чоловік   чи  той,  що снився?

       – Ніхто  мене не  образив,  просто  сльози  самі  набігли  не   знати  чому, – не  захотіла  признатися  Галина,  що  чоловік  сумнівається,  що  став  батьком  так  швидко.

       У  кабінеті  лікаря,  що  приймав  пологи  відбулася  коротка розмова.

      – Яка  причина передчасних  пологів  у  моєї  дружини?