– А хто вам сказав, що передчасні, вона народила хлопчика вчасно, без усяких ускладнень. Можете тільки тішитися, що маєте таку гарну дружину і здорового сина.
– А кажуть, що тепер діти, в зв’язку з потеплінням планети дозрівають раніше, аніж колись.
– То все вигадки лукаві і ніким ще не доказані. Жінки різне плетуть язиками, аби… – не доказав, бо хтось подзвонив і лікар швидко вийшов з кабінету. Поплівся за ним і Аркадій. Тепер він ще більше засумнівався, що дитина народилася від іншого чоловіка. Але цього дня він не затівав з дружиною розмови на цю тему. Обоє дивилися то на дитину, то у вікно. Галина мружила очі і раділа, що вже прийшла весна.
Наступного дня приїхала мати з Італії, сама, без чоловіка, якого знайшла собі на заробітках. Казала, що відчула душею, що має в такий час побути з дочкою і внуком. Дехто каже, що душею треба бачити не тільки вдень, але й вночі. Якщо людина не бачить душею – вона сліпа. Але щоб бачити нею треба мати добру душу, не чорну.
Мати зупинилась жити в рідної сестри, а до дочки приходила щодня. З Італії привезла багато різних гостинців, дала дочці трохи грошей. Галина свою таїну народження сина розказала матері. Хотіла отримати від неї якусь пораду, та мати не знала як їй зарадити в цьому.
–Добре, що не зробила аборту. Бачиш, моя сестра через свою страшну помилку, через свій гріх, залишилася бездітною. І що така сім’я варта без дітей? Їх чекає в недалекому майбутньому самотність. А це так страшно жити одній людині в хаті, знаючи, що тобі ніхто вчасно не прийде на допомогу.
Самота, самота, чого ходиш одна?
З ким маю ходити, кого маю любити?
Тато й мама повмирали,
Женихи мене не взяли.
Братів, сестер я не маю,
Сама в хаті проживаю,
Свою долю в сльозах проклинаю,
Через неї ні вдень, ні вночі, сну не маю.
– Боюсь, що чоловік взнає правду і залишить мене, – каже Галина, опустивши голову, аби не дивитися матері в очі.
– Не переживай, дитина – це найбільше багатство і треба його берегти. Не схоче жити з тобою Аркадій – знайдеш когось іншого, але будь острожною у виборі. Дехто з чоловіків нині шукає жінку з дитиною, бо знає, що така жінка здатна народжувати.
– Гадаю, чоловік щось задумав. Мабуть, хоче зробити генетичне обстеження, але все ще вагається. Видно шукає поради в когось, як йому бути.
– Якби дійшло до серйозного конфлікту, то не чекай поки він захоче тебе скарати за брехню – втікай до моєї сестри. Обоє з чоловіком приймуть тебе за свою, бо ти для них найближча людина та ще й не сама.
– От як добре, мамо, що ти приїхала в такий для мене важкий час. Ти посидь, а я піду кормити Андрійка, бо привчила його прикладати до грудей по строго наміченому графіку і маю спокій.
***
Минали теплі квітневі дні 2014 року. Весна у повному розквіті. Всюди чути соловейків спів. В усіх на устах розмови про сотні загиблих учасників майдану в столиці, які мирно відстоювали свої законні права жити в правовій державі. Події в Києві і Криму хвилюють жителів навіть віддалених міст і сіл. Приходив додому Аркадій і завжди починав слухати по радіо останні вісті. Тримав себе спокійно, та було помітно, що події останніх місяців його особливо хвилюють. Але ж це і не дивно: у мирний час – і розстріли невинних людей, які любили свою державу і за неї поклали життя, яким так хотілося жити, кохати жінок, дівчат-наречених, мати дітей, а стали жертвами. Їх назвали Героями Небесної Сотні.
– Такі події можна очікувати скрізь, – сказав Аркадій. – Можливо, нашу частину перекинуть у східні терени для підмоги, бо ворог наглий і війна, як я гадаю, буде тривалою і жорстокою. Якщо мене пошлють на Схід, то ти далеко від квартири не відходь, бо можуть і тут бути різні провокації. Залишу тобі трохи грошей, а там побачиш. Вчора казала твоя мама, що можеш перебратися жити при потребі до тітки в передмістя. Тільки інформуй мене, що тут і як.