– А я десь читав, що людство знову незабаром повернеться до матріархату і тоді ніхто з чоловіків не буде ревнувати своїх статевих партнерів. Ревнощі не є доказом любові, а навпаки принижують її.
– Ну, ти ж загнув, такого не може статися. Повернення до минулого не може бути, бо це був би не прогрес, а регрес у сімейних відносинах, та й потреба одружуватися відпала б.
– Найкраще, коли б люди в теплу пору року ходили голі і тоді ніхто не скривав би свої вади, – продовжував розмірковувати Сергій. – Адже і Адам, і Єва були створені без штанів і спідниць. Це вже потім почали скривати свої інтимні органи, аби не спокушались на них звірі, що теж жили в Раю. Скажу вам маловідомий факт, що ще кілька століть тому дівчата і жінки не одягали трусів і могли швидко показати свої принади.
– А от прикраси, малювання обличчя, помади для губ були відомі ще в давні єгипетські часи. – продовжив дискусію Вадим, що досі мовчав.
– А я ось запримітив, що наша новенька відвідувачка не вживає парфум, помад, має без гриму привабливий вигляд і цим зачаровує присутніх.
– Навіть помадою не користуєшся? – спитала сусідка, що сиділа поруч.
– А для чого? Мої губи від цього не стануть іншими, люблю зберігати природній вигляд.
– Напевно ти якась особлива. Може, спеціально прийшла сюди і таємно занотовуєш наші розмови, щоб потім їх оприлюднити. Скажи правду? – звернувся Сергій, що був за одним столом у їхній компанії.
– Нічого тут я не почула крамольного. Хто цікавиться нашим минулим про це знають, а мене звати Галина, була замужем і чоловік пропав безвісти. Прийшла сюди, щоб розвіятися, скинути тягар нудьги.
– Ого, нічого собі, – мовила пошепки якась дівчина – Чоловік десь гибіє в заручниках, або конає в неволі у сепаратистів, а вона на гульки прийшла.
Галина почула цю розмову і сказала теж тихим голосом:
– Тобі не зрозуміти, що то значить втратити людину і жити без надії, а тут я заспокоюю свою тугу. Спілкування з такими молодими людьми дасть, як я гадаю, шанс втриматися на плаву в цьому розбурханому світі.
– Напевно ти маєш рацію, не осуджуй нас за нашу нетактовну бесіду.
– Я заказую для тебе пісню «Гоцулко, Ксеню, – сказав Сергій і голосно повторив своє замовлення.
Пісню підхопило багато з тих, хто сидів у залі, а Сергій усміхався і радів, що зробив для Галини приємність, бо вона призналась тут же, що це її улюблена пісня.
Зал зааплодував, і всі молоді хлопці дивилися на Галину, бо й справді вона виділялася красою серед інших, була немов королевою, лише без королівської корони.
Почали танцювати і Сергій тут же запропонував їй піти з ним у танець, а після нього уже сів біля неї і каже:
– Таких дівчат можна побачити лише в кіно.
Вона мовчала, а лише прискіпливо дивилася йому в очі, наче в душу зазирала.
– Я давно вже не дівчина і коли ти так кажеш про мене, то я ніяковію.
– Шкода твого чоловіка, що так пропав, не натішився такою звабливою жінкою. Я «відмазався» від мобілізації, – мовив тихо Сергій. – Дав хабара тому, кому треба і, як бачиш, я тут. Не всім дано воювати і гинути такими молодими. Я так розумію, що коли неоголошена війна, то АТО мають здійснювати добре навчені спецслужби. Я в армії не служив, то чому мав би йти на гарматне м'ясо. Я не з тих, кого можна так легко обдурити.
– Мій чоловік був кадровим офіцером і не міг відмовитися.
– Давай не будемо згадувати про нещасливий удар долі, а говорити про щось приємне, адже їдемо не з похорону.
– Я такої ж думки, що треба надіятися на щось добре, бо інакше нащо жити.
Через півгодини Сергій запропонував Галині прокататись із ним або поїхати до неї на квартиру й там продовжити розмову.
– І скільки це буде коштувати? – питає Галина, глянувши ніжно на нього з-під довгих чорних вій.