Вранці, коли вже сонце заглянуло у їхнє віконце, то вони прокинулися з дрімоти і знову почалось…
– Можеш не остерігатись, я вживаю таблетки проти вагітності.
– Давно?
– Тиждень, як почала.
– Ти готувалась до нашої зустріч?– спитав Сергій і усміхнувся.
– Навіть і гадки не мала, що саме зустрінуся з таким чудовим хлопцем, а таблетки почала вживати на всякий випадок. А ну ж бо… Та й, зрештою, маю вже сина і йому віддаю всю свою любов.
– А де він?
– У тітки. У неї з дядьком немає дітей, то вони раді, аби я їм залишала свого Андрійка навіть кожного дня, – сказала Галина, обнімаючи його за шию, а він тримав у руках її перса і цілував їх, а відтак накинувся на неї, немов хотів у цю мить роздерти її навпіл.
Вона аж скрикнула не то від болю, не то від задоволення, яке в цю ж мить нахлинуло на неї. Сергій старався показати себе вмілим коханцем і задовольняв її причуди, які вона проявляла.
–Хто тебе навчив таких звабливих спокус?
– Ніхто, я просто колишня акробатка і це мені пригодилося, щоб чоловік був задоволений мною і не тікав до іншої.
– Напевне, я довго пам’ятатиму цю прекрасну ніч і при твоїй згоді буду навідуватися до тебе, щоб відчути ще і ще щасливі миті кохання.
– То не миті, а тривалі хвилини, в яких я розкошувала цієї ночі й надіюсь, що ця наша ніч – тільки початок. Звичайно, якщо ти не втечеш до іншої.
– Хіба хтось інший вміє так кохати? Твоє кохання, як диво знайшлося так випадково, а тепер мені здається, що без нього й кроку ступити не зможу. Хотів би в цю мить зробити тобі якийсь сюрприз, та не можу.
– Чому?
– Дивлюсь я на твої ніжні руки, а на пальчиках нема жодного колечка золотого.
– Мені зараз не до золотих прикрас, хоча мала б вдосталь харчів, а то на кредитах живу, – сказала так, ніби між іншим і таємно глянула на його реакцію. – Ось піду до подруги і позичу трохи грошей на прожиття, а приїде мама із заробітків, то віддам.
– О, то чому не призналась, що мама заробляє для тебе гроші? Напевно, наскладала їх там повний міх і не знає як їх сюди доставити. Нехай цю процедуру доручить мені і буде все о’кей!
– Ні, моя мама – скромна робітниця і живе з співмешканцем, який контролює кожну зароблену копійку.
– Не йди до подруги позичати, – сказав Сергій – і витяг гаманець з нагрудної кишені. Поклав на столі кілька стогривневих купюр.
– О, яка ти щира людина! Коли маю віддати?
– Можеш і сьогодні.
– Не розумію, як я можу сьогодні віддати, де я візьму?
– Можеш. – сказав і почав цілувати в губи. – Я прийду до тебе ввечері і ми продовжимо наше приємне спілкування.
– О ні, сьогодні я мушу забрати Андрійка додому, бо тітка з дядьком поїдуть у село, а я не хочу пускати малого, щоб чогось не сталося, адже туди дорога неблизька, – сказала неправду, бо ввечері мав би прийти Роман і це було б явно не тільки підозріло, а навіть недоречно, щоб вони зустрілися тут у вечірній час.
– А от післязавтра я таку можливість буду мати і можеш приходити, коли тобі заманеться бути зі мною.
– Гаразд, вмовила, буду цілу добу чекати на чергову нашу зустріч. Лише вважай, щоб хтось за цей час не вкрав тебе у мене, а найкраще заховай нашу любов глибоко в душу, тоді я буду спокійний цілий день і цілу ніч.
Пили чай і її бутерброди. Сергій хвалив навмисне Галину за смачний чай, аби їй було приємно чути його похвалу.
– Ой, я навіть не спитала тебе, де ти живеш, на якій вулиці, ким працюєш? – От недотепа.
– Маю певні доходи зі свого невеликого бізнесу, а ще підкидають деколи гроші батьки, які не шкодують для рідного сина нічого.
– Ти в них єдиний син?
– Є ще один, але він вивчає в Польщі іноземні мови і хоче стати гідом. Решта розкажу при наступній зустрічі, – мовив Сергій і почав одягатися. Вона проводила його лише до дверей, не хотіла виходити надвір, аби хтось не побачив, що в неї ночує чужий чоловік.