– Милував, кажеш? – усміхнувся лікар і мовчки похитав головою.
Довго роздумувала над тим, що лікар щось запідозрив або знає і не хоче в такий для неї гострий період хвороби казати правду, щоб її стан не погіршився. Запримітила, що з деякого часу медичні сестри перед тим, як робити їй ін’єкції одягали маску, гумові рукавички; посталять крапельницю і швиденько йдуть геть, ніби втікають від неї. Насторожила Галину розмова обох сестер, що важливо, аби не вколотися тою голкою, що колола хвору. «За обслуговування таких хворих повинні платити проценти, а то лікарі візьмуть хабар, а ти наражайся на небезпеку», – підслухала розмову двох сестер.
Галина відразу здогадалась, що ведуть розмову саме про неї і ще більше насторожилась.
Наступного ранку при обході спитала лікаря як довго вона буде тут лікуватися?
– Кілька днів побудеш ще в нас, а відтак будеш під наглядом іншого лікаря.
– Спеціаліста по яких хворобах? – спитала. – Виходить, у мене знайшли ще якусь хворобу, крім панкреатиту і отруєння?
– Напевно, що так воно і є, – ухилився від прямої відповіді ескулап. Він не хотів казати їй прямим текстом, що вона ВІЛ-інфікована і мусить приймати антивірусну терапію.
***
Уже другий тиждень вона лікується в лікарні. Кожного дня лікар питає, коли ж мама приїде з Італії. Галина відразу догадалася, чому він так часто запитує про матір: хоче одержати плату за своє лікування, бо вона ще нічого йому не дала. Ті гроші, що принесла тітка ледве вистарчило на лікарства, а лікареві пообіцяла, що як тільки-но приїде мати з-за кордону, то вона йому віддячить за лікування і догляд за нею. І кожного дня він запитував не про її стан здоров’я, а про те, коли ж нарешті приїде мати.
–Але ж нахабний наш лікар, відразу давай йому на лапу. Якби ти не сказала про свою матір, що десь за кордоном гарує, то давно виписав би з лікарні, а так очікує доброго хабара, – зробила висновок хвора, що лежала на сусідньому ліжкові. – Лікарі зовсім втратили совість, без грошей сюди не попадайся, бо ніхто навіть не огляне так як слід, кожний дивиться чи кладеш гроші в його кишеню.
– Я була останній раз у лікарні, коли народжувала сина і мама теж мусила дати гроші, але тоді лікар сам сказав скільки то потрібно дати за прийняті пологи, а ще акушерка, дитячий лікар, санітарка – всім треба було вділити, а кажуть, що в нас безплатна медицина.
– Не дивуйся, то такий нині світ настав. Люди втратили совість, а ті що керують нами розказують, що йдемо в Європу. Я, наприклад, можу обійтися без тої Європи, але нехай дадуть мені роботу, і я якось без неї проживу. У суспільстві діється, щось незрозуміле: росте інфляція, дорожчають продукти, чиняться розбої, панує хабарництво, беруть де тільки можна і з кого взяти. Вимагають хабара навіть за хворого, що вже на ладан дихає і рідні зі шкіри лізуть, беруть кредити, щоб дати лікареві, а хворий помирає і нема на то ради. Багачі в час гібридної війни ще більше збагачуються, а бідні ледве животіють. Можна сказати, що не тільки хворі ті, що у лікарні, а все суспільство хворе.
Отак поговорили, відвели душу та й тільки того. Від такої розмови Галині не стало легше. «Де ви, що так ще недавно тішилися мною у ліжку? Нема нікого, наче всі змовились, щоб залишити мене наодинці з хворобою. – Дивувалась Галина, що навіть Роман не подзвонить, не розпитає, може їй потрібна якась допомога. – Жорстокий світ, бездушні люди. Чому доля мене обійшла боком?»
І те, що говорили між собою хворі жінки – суща правда. У нинішньому світі нагромадилось так багато зла, що спинити його розповсюдження – це все одно, що зупинити дощ, затемнення сонця, зменшити швидкість землі навколо своєї осі або навколо сонця. Чи є вихід? – часто можна почути між людьми. Щось змінитися може лише при високому усвідомленні шкідливості й огидності зла всіма членами суспільства. Але це сьогодні рівнозначно бути утопістом, мрійником. Головне, щоб зло не перевершило добро, не взяло верх над здоровим глуздом. Потрібно. щоб знайшлися або народилися люди, які б взяли на себе цю ношу, виробили такі закони, які б знищували зло в самому його зародку, не чекаючи, коли скромний злодюжка стане злодієм в законі.