На війні і Брежнєв, і сам Хрущов були політичними комісарами на фронті. Хрущов завершив війну генерал-лейтенантом, Брежнєв - генерал-майором. Після війни Хрущов - знову господар України, а Брежнєв - господар Запоріжжя та Дніпропетровська, найважливіших промислових районів України.
Потім Сталін поставив Хрущова господарем Москви, Брежнєва - господарем Молдавії. Багато в обох було ще високих постів і посад. Хрущов перетягнув Брежнєва в Москву, після смерті Сталіна повернув у армію на посаду комісара - наглядати за генералами, - і знову партійний начальник Брежнєв красувався в золотих генеральських погонах, які так йому пасували. Далі в послужному списку Брежнєва Казахстан і знову Москва. А 7 травня 1960 року, вигнавши з посади Голови Президії Верховної Ради сталінського маршала Ворошилова, Хрущов поставив на цей пост Леоніда Брежнєва.
Хрущов - очільник Комуністичної партії, одночасно - очільник Уряду. А вірний друг Льонька Брежнєв тепер буде головою законодавчої влади, а юридично - очільником держави. Гнучкий Ворошилов штампував будь-які укази і закони, які були бажані Хрущову. Але все ж краще на всіх постах мати тільки своїх людей.
4
При Сталіні й за Хрущова 9 травня святом не вважалося. Це був звичайний робочий день. Ніяких парадів, урочистостей, промов і салютів з нагоди перемоги над Німеччиною у Другій світовій війні. В ті роки всі розуміли: була війна, поклали безліч люду, дійшли до Берліна, але радіти, власне, нема чому - проблема Німеччини так і залишилася невирішеною. Це вже після повалення Хрущова новий вождь товариш Брежнєв таке свято придумав і заснував. А перші два десятки років після 1945 року все було скромно й тихо. Тільки фронтовики після роботи збирались у дворі на лавці, згадували минулі дні й битви, де разом рубалися вони, співали пісні під гармошку та під фронтові сто грам.
9 травня 1960 року зібралися фронтовики й на дачі Хрущова - найближче коло, ті, кого Хрущов знав ще на війні: міністр оборони Маршал Радянського Союзу Малиновський, Головнокомандувач військ ППО країни Маршал Радянського Союзу Бірюзов, командувач військ Московського військового округу Маршал Радянського Союзу Москаленко, Головнокомандувач Ракетних військ стратегічного призначення Головний маршал артилерії Недєлін, командувач артилерії і ракетних військ Сухопутних військ Головний маршал артилерії Варенцов, начальник ГРУ генерал армії Сєров і Брежнєв Леонід Ілліч, ведений Хрущова ще з довоєнних років. Сам Микита поверх української вишитої сорочки накинув фронтовий кітель з погонами генерал-лейтенанта. Брежнєв теж поверх білої сорочки накинув мундир з генеральськими погонами.
Серед них був тільки один суто цивільний, у якого не було мундира із золотими погонами. Звали його Фролом Романовичем. А прізвище його - Козлов. Він ніколи не служив у армії навіть рядовим. Країна пройшла через страшну війну, в якій був вибитий цвіт народу. В цій війні Фрол Романович проявив найбільший героїзм у глибоких тилах. У роки війни йому було тридцять із гачком. Саме б якраз командувати протитанковою батареєю або саперним батальйоном. Але він ніс куди більш почесну службу секретаря партійного комітету районного масштабу. Ближче однієї тисячі кілометрів до районів бойових дій не наближався. При цьому примудрився завершити війну з двома бойовими орденами: Червоної Зірки та Вітчизняної війни II ступеня.
Статут ордена Вітчизняної війни товариш Сталін писав особисто. І вписав у документ, хто й за які подвиги і звершення може бути цим орденом нагороджений. Так, орденом Вітчизняної війни II ступеня міг бути нагороджений той, хто:
особисто артилерійським вогнем знищив один важкий або середній або два легких танки;
пробрався до вогневих позицій противника і знищив не менше одної гармати, трьох мінометів або трьох кулеметів противника;
під вогнем противника евакуював з поля бою два танки, підбитих противником;
з особистої зброї збив один літак супротивника, і так далі.
Фрол Романович ворожих танків не палив, літаків з особистої зброї не збивав, під вогнем противника підбитих танків з поля бою тягачем не витягав. Але орден-таки отримав.
Орден Червоної Зірки теж давався за бойові справи, але зовсім не за полум'яні промови далеко від фронту.
Можливо, товариш Козлов щось корисне творив на трудовому фронті? Все може бути. Проте на цей випадок існували інші ордени: Трудового Червоного Прапора, наприклад. Фрол Романович, до речі, трудові ордени теж мав.