Ти пишеш смс з метрополітену
Про то, що не прийдеш більше до мене.
Майже в усіх словах ти робиш помилки,
Сльози по клавішах, в коридорі — бутилки.
Приспів (2):
Don’t worry. I’m so sorry...
He слухай то, шо люди говорять.
Don’t worry, don’t, don’t worry,
I’m sorry... I’m sorry...
Я слухаю панк-рок, а ти — Ваню Дорна,
Може, тому разом є нам некомфортно.
Твій меседж — то завжди ті самі три слова,
І поміняти їх ти не готова.
Приспів (2).
Остання сигарета
Я приклеєний до тебе, прив’язаний,
Я загублений у тобі і знайдений...
Все життя по хвилинах,
Як віршами по стінах, написане...
Я не хочу чекати і ніколи б не знати,
Коли прийде вже той момент, коли...
Приспів (2):
Останню сигарету ми викурим на двох,
Що з нами буде завтра — може знати тільки Бог.
І ти фінал до книжки сьогодні не роби,
Не думай ні про шо, люби мене, люби!..
Я куплетами у тебе заплетений,
Ми з тобою не зіпсуті монетами,
Ніби діти за руки,
Через роки і муки переходили...
І тому я з тобою, і тому ми в любові,
І не думали, чи прийде той момент, коли...
Приспів.
Що з нами буде завтра — може знати тільки Бог,
Тільки Бог, тільки Бог...
Не думай ні про шо, люби мене, люби!..
Люби мене, люби... Люби мене, люби...
І ти фінал до книжки сьогодні не роби...
Буковель
Приспів:
Зима вже замучила, всі за літом скучили,
А ми на Буковелі на підйомніку живем.
Зима вже замучила, всі шапки нахлобучили,
А ми на Буковелі вино гаряче п’єм.
Сніг за шиворот, в Карпати ми летим,
На літній резині і майже без бензини,
І весело, бо я тут не один —
На лижі їде ціла Україна!
Приспів.
Нема грошей, але є оптимізм,
Для нас морози, як дешева проза,
Зимою не страшний алкоголізм,
Та й ми інакше просто вже не можем.
Приспів.
Дніпро, Одеса, Київ і Донбас
За нами у колибу завертає,
І поки вистачає на скіпас,
То значить, ше біди в житті немає.
Приспів:
Зима вже замучила, всі за літом скучили,
А ми на Буковелі на підйомніку живем.
Зима вже замучила, голова заглючила,
А ми на Буковелі вино гаряче п’єм.
Чекаю ночі
Цей дощ надовго,
Сліди від сліз на вікні...
Де взяти того,
Хто сам напише мені
Точні рецепти,
Як жити серед людей
І не хотіти,
Щоб скорше скінчився день?..
Приспів (2):
Чекаю ночі,
Шоби знов широко закрити очі
І вільно мріяти про то, шо хочу,
Не чути того, шо мені пророчать!
Чекаю ночі,
Бо тихо в сон до мене ти заскочиш
І ніжно віями мене лоскочеш,
Ніколи йти від мене не захочеш!
Наші помилки
Вкривають землю, як сніг,
Зла лабіринти —
Не можна вирватись з них...
Сон — добрий лікар
Тільки на час, коли спиш,
Розбудить світло —
І ти відразу кричиш.
Приспів.
Чекаю ночі... (2)
Дівчина з кафешки
У офісі перерва, ти голодний, як пес,
В очах моргає напис: «Я похавав би десь».
І раптом запах чебуреків по-шпіонськи лізе в ніс,
І ти по головах людей на запах цей біжиш.
Влітаєш у кафе, готовий з’їсти слона,
І тут перед тобою, як китайська стіна,
Стоїть офіціантка — шостий розмір душі,
І дуже елегантно поїдає лаваші.
Приспів:
І ніби далека, і ніби близька
Дівчина з кафешки на метро Лйбідська.
І ніби солодка, і ніби гірка
Дівчина з кафешки на метро Лйбідська.
І ніби висока, і ніби низька
Дівчина з кафешки на метро Лйбідська.
І ніби глибока, і ніби мілка
Дівчина з кафешки на метро Лйбідська.
Ти заглядаєш їй у очі, просиш: «Дайте меню»
І голосно ковтаєш біля дами слюну,
І вона граціозно витирає руки об халат
І пропонує для розминки пиво і салат.
Вона чуть вища, і ти дивишся їй просто в декольте,
А діалог в таких умовах діло непросте,
І ти відтягуєш все тіло і на пальці встаєш,
Ламаєш логіку, тоді питаєш: «Де ти живеш?»
Приспів (2).
То є Львів
Привіт, старий, ти кльово виглядаєш.
Я гордий, шо давно вже так і добре тебе знаю.
Ми знов зустрілись, веди мене на каву,
Як 20 років тому, де костел на Привокзальній.
Сімка вниз, на Погулянку повертає,
Дзеленькає сердито, бо все часу немає,
Ну, а площа Ринок спати не лягає,
Історії збирає і розповідає...
То є Львів, мій колєґа, про нього різне кажуть:
Приєзжим із востока Криївку тут покажуть.
То є Львів, моє місто, не з простого тіста,
Ліплений роками — друзями й ворогами.
То є Львів, старенький, мудрий, сивий дядько,
Кожному залишить кавалочок на згадку.
То є Львів, «Бонжорно!» — Неаполь і Ліворно
По-галицьки говорять, наші в них погоду роблять.
Дівка-Левандівка пахне поїздами,
Мостами, переїздами і гострими словами,
А ратуша скучає, шпилем небо дзюравить,
Вона крута чувіха, і її ніхто не сварить.
Ну, а Сихів, Сихів, в автобусі надихав,
Вікна запотіли від запахів неділі,
А стара Пекарська, я нею нагулявся,
Як пари пропускав і по Личакові хитався.
То є Львів, шановні, вбирайте шлюбні сподні,
Краватку, маринарку і «вйо!» по Стрийськім парку.
То є Львів чудовий, вуйко ґонуровий,
Я тішуся, шо з вами ходжу цими вулицями.
То є Львів, старенький, мудрий, сивий дядько,
Кожному залишить кавалочок на згадку.
То є Львів, «Бонжорно!» — Неаполь і Ліворно
По-галицьки говорять, наші в них погоду роблять.