То є Львів, мій колєґа, про нього різне кажуть:
Приєзжим із востока Криївку тут покажуть.
То є Львів, моє місто, не з простого тіста,
Ліплений роками — друзями й ворогами.
То є Львів, старенький, мудрий, сивий дядько,
Кожному залишить кавалочок на згадку.
То є Львів, «Бонжорно!» — Неаполь і Ліворно
По-галицьки говорять, наші в них погоду роблять.
То є Львів, то Львів...
Місто
Ти робиш манікюр чорним — міняє ніч день,
Стоїш в холодному морі — і пахне абсент.
Легка мелодія вітром жене паруси,
В домах панельних історій яруси.
Приспів:
І так вже буде завжди, куди не крути,
Люби, не люби...
Це не придумали ми, люби, не люби,
Куди не крути...
Малюєш очі ти синім небом —
І зранку пахне мандарином і сном.
І знов закінчиться осінь, піде сніг,
В домах панельних люди хочуть, як всі...
Приспів.
Помада твої губи палить вогнем,
Стереотипи з ніг валять — повзем.
В моєму місті є правда одна,
З домів панельних видно теж море з вікна.
Приспів (2).
Лист до друга
Саня-друг, я пишу тобі лист,
Тому, шо вже давно тебе не чув, не бачив.
Сто років вже пройшло з того часу, як ми колись
Мріяли зібрати наших пацанів на дачі.
Кухня в хрущовці, розмови до ранку,
Форточка закрита целофановим кульком,
Ніколи не кінчалися пиво і таранка,
Походи у ларьок з пожмаканим рубльом.
Приспів:
Давай повернемся у своє місто,
З якого втікнути так хотіли!
Давай одягнемо потерті джінси,
В яких у школу нас не пустили!
Давай послухаєм старі касети,
Які нас жити і любити вчили!
По іменах згадаєм всіх друганів ще,
Які тоді занадто швидко жили!
Знаєш, час втікає, як вода,
І способу інакшого ми поки шо не знаєм,
І набагато тихше тече життя ріка,
Якщо ти свого друга часто зустрічаєш.
Не бери свій мобільний, а краще — два пива,
А потім зашлемо за добавкою гінця,
Дружба — це тоді, коли сльози у мужчини,
Дружба — це тоді, коли мужчини до кінця!
Приспів.
Давай повернемось у своє місто!
Давай одягнемо потерті джінси!
Саня-друг, я пишу тобі лист... (4)
25
2014
Дельфіни
Північне море підкидує чайки
Вниз і вгору, як тенісні шаріки
Де їх дім, куди вертатись
Шукати варто чи тут залишатись
Їм трохи легше жити ніж тобі
Вони не мусять зустрічати кораблі
Шукати світло у темному вікні
Немає змісту, скажи собі
Зайди в холодну воду, не бійся намочити ноги
Переплисти кілометри льоду з дельфінами на
той бік моря
Зайди в холодну воду, не бійся намочити ноги
Переплисти кілометри льоду з дельфінами
на той бік моря
Мінус два, зима на пляжі
Вітер з моря, на пісок не ляжеш
Ніхто не ходить, одні лише дельфіни
Розуміють, що нічого не зміниш
А ти чекаєш сигналу маяка
Або з туману корабельного гудка
Голос охриплого старого моряка
Знайти захочеш, іди шукай
Зайди в холодну воду, не бійся намочити ноги
Переплисти кілометри льоду з дельфінами
на той бік моря
Зайди в холодну воду, не бійся намочити ноги
Переплисти кілометри льоду з дельфінами
на той бік моря (4)
Глобус
Най-най-най-най-
на-на-на-най-най-най-най!
Най-най-най-най-
на-на-на-най-най-най-най!
Колись я в Токіо попасти мушу,
Шоби з японцями піти на суші.
І пальцями собі розтягну очі,
шоби всі думали, шо я япончик.
А потім Куба, сигару в зуби —
і цілий тиждень не виходиш з клуба
і в ритмі сальси поскачу дальше —
там, де ніколи досі не бував ше.
Наприклад, полечу ше на Ямайку,
куплю на пам’ять растаманску гайку.
Здоров’я ромом я собі поправлю
і Бобу Марлі пам’ятник поставлю.
І в Гімалаї попасти маю,
там трохи з йогами позагораю
і до Уралу пішки помалу
до вечора якось дошкандибаю.
Най-най-най-най-
на-на-на-най-най-най-най!
Най-най-най-най-
на-на-на-най-най-най-най!
В Сибір я, люди, певно, не поїду,
велику маю на Сибір обіду.
Там двадцять років відсидів мій дідо,
і я в Сибір вже точно не поїду.
А ліпше в Сочі, тьомниє ночі,
Там запах жінки ніс мені лоскоче.
Поїду в Ніццу, замовлю піцу
і пригощу якусь французьку спіцу.
А потім ше підскочу на Гаваї,
шо на Гаваях є — то в нас немає.
А шо у нас є, то на тих Гаваях
сто процентів ніфіга немає.
Сала немає, борщу немає,
і нашо здались мені ці Гаваї?
Мене ніхто там не понімає.
Нехай Обама їздить на Гаваї.
Най-най-най-най-
на-на-на-най-най-най-най!
Най-най-най-най-
на-на-на-най-най-най-най!
Поїду краще я до Голлівуду
і з Бредом Піттом пити пиво буду,
І з Бредом Піттом чіпси їсти буду —
мене Бред Пітт ніколи не забуде.
А потім вернуся на Україну —
мені тут добре, я її не кину.
І головне, шо тут є свої люди,
а свої люди в мене просто всюди.
А свої люди в мене на кордоні,
а свої люди в мене в охороні,
а свої люди в мене у лікарні,
а свої люди в мене в перукарні.
Карочє, я вже нікуда не їду,
подзвоню куму і біжу за пивом,
карочє, я вже нікуда не їду,
дзвоню куму — біжу за пивом!