Як теорія струн, так і квантова теорія по-своєму показують справжню реальність, але квантова теорія першою піддала сумніву наші припущення, а квантова механіка змінила наш погляд на все навколишнє. Квантова теорія спричинила зміну уявлення про фізичний світ. Стара класична модель фізики, що існувала до появи квантової теорії, ґрунтувалася на трьохсотрічній ньютонівській моделі, згідно з якою малі та великі фізичні тіла взаємодіють одне з одним і все елементарно пояснюється причинно-наслідковими зв’язками. Це була механістична модель, у якій Усесвіт керувався математичною точністю. Проте, коли сімдесят років тому на сцену вийшла квантова теорія, усе перевернулося догори дриґом і ті моделі, що, здавалося, пояснювали, як саме працює наш Всесвіт, раптово стали фікцією. Однак нову модель було не так просто зрозуміти, як стару, і вона пропонувала нам таке дивне бачення, що спершу видавалося навіть нелогічним5.
Наприклад, виявилося, що субатомні частинки, які, як вважалося раніше, є крихітними шматочками матерії, котрі взаємодіють одне з одним за загальновідомими законами фізики, насправді так не поводяться. З’ясувалося, що вони мають подвійну природу й подекуди ведуть себе як частинки, а інколи — як хвилі. Також мають загадковий взаємозв’язок, який називають «нелокальністю», і це означає, що вони можуть з’являтися майже всюди6. Cубатомні частинки нагадують хамелеонів (бувають і хвилями, і частинками), тому сучасні фізики прозвали їх «квантами», що мають обидві якості. Вони не перебувають в одному місці в один час: кожен окремий квант одночасно є і «тут», і «там» і може потенційно опинитися будь-де в просторі-часі. Ще більше вчених здивувало і приголомшило те, що, доки кванти не виміряти чи побачити, вони не матимуть якихось визначених характеристик — натомість існуватимуть у декількох станах рівночасно. Кванти можна побачити у вигляді частинок, лише спостерігаючи за ними. Коли ми спостерігаємо за квантами (під час складних дослідів), вони застигають у формі, яку називаємо частинкою, проте, коли не дивимося на них, знову повертаються до форми хвиль енергії7.
Це справді приголомшує. Найелементарніші одиниці фізичної реальності не мають чітко визначеного місця перебування й існують у формі хвиль енергії в дивному стані ймовірності, розповсюдившись по всій енергосистемі нашого Всесвіту. Дивовижно, але, мабуть, саме наша свідомість пробуджує життєві сили у квантах і перетворює їх на «речі». Якимось містичним, алхімічним чином (ніхто досі не розуміє, як саме) наша свідомість є каталізатором і перетворює кванти-хвилі на кванти-частинки. Саме свідомість взаємодіє з енергетичною павутиною і створює реальність, яку ми сприймаємо.
Це відкриття похитнуло уявлення наукової спільноти. Така нова інформація вимагала перегляду всього, що існувало досі. Раптово свідомість набагато більше зацікавила науковців, і тепер слід було брати це до уваги. Вона не лише стала предметом уваги вчених, але й виявилося, що в масштабах Усесвіту була ключовим гравцем. Це стало неочікуваним поворотом, адже донедавна науковці наполягали на тому, що наш розум не має нічого спільного з законами фізики та й узагалі ні за що не відповідає. Сьогодні ж виявляється, що наш розум не лише проникає в цей квантовий світ, але і є його активним учасником. Це революційне відкриття, однак найбільше у світі сучасної фізики мене захоплює те, що, як виявляється, наша свідомість зрештою може бути визнана тією загадковою забраклою ланкою в пошуках святого Грааля всіх наук — теорії всього.