Цілком розумно буде припустити, що свідомість могла створити квантовий вакуум (енергетичну павутину). Це пояснить, чому вони так тісно пов’язані. Квантовий вакуум зазвичай називають основою, яка породжує всі речі, що існують у відомому нам Усесвіті.
Фізик Бом назвав процес створення реальності за допомогою квантового вакууму «інформацією»****, маючи на увазі такий процес, де енергія, яка міститься всередині (тобто «ін») енергетичної павутини, фактично «формує» свого реципієнта. Ідея ін-формованого Всесвіту дозволяє по-новому подивитися на те, що відбувається в нашій світобудові й у нас самих. Коли вся реальність ін-формується квантовим полем і все з усім взаємопов’язане, ми можемо підтримувати контакт з будь-якою частиною цієї системи, незалежно від того, де вона перебуває: на протилежному боці вулиці чи в іншій галактиці. Ми здатні отримати доступ до будь-чого в цій складній системі та скористатися ним для будь-якої потреби. Свідомість, котра існує скрізь і є частиною всього, дозволяє нам зробити це, щойно ми збагнемо як.
Отже, постало друге важливе питання. Хто ж ми такі, що можемо це зробити? Як нам слід сприймати себе тепер? В одній реальності ми — індивідуальності, люди, які створюють родини, працюють на роботі, живуть своїм життям у просторово-часовій частотній області. Проте паралельно, у квантовій реальності, ми — енергетичні системи, що вібрують у широкому квантовому полі, яке існує в іншій частотній області. Отже, живемо в обох областях водночас і повинні брати це до уваги, якщо прагнемо зрозуміти своє життя. Ми можемо сприймати себе як людей із фізичними тілами або ж як розпливчату пляму інтерференційних картин у космічній голограмі — в обох випадках буквально матимемо рацію, адже обидві інтерпретації є саме тим, що з нами відбувається.
Нейронауковець Карл Прібрам пояснював цю подвійну природу нашої реальності так: «Якщо проникнути всередину Всесвіту та поглянути на нього як на голографічну систему, ви побачите іншу реальність. І ця інша реальність здатна пояснити ті речі, яких наука не могла й досі: паранормальні явища, синхронізми, вочевидь, значущий збіг обставин»14. Прібрам зрозумів, що якщо довести голографічну модель до її логічного кінця, то перед нами може відкритися ймовірність того, що об’єктивна реальність — світ, у якому існують машини, гори, будинки та міста, — можливо, взагалі не існує або принаймні існує не так, як ми собі це уявляємо. Він думав, чи є можливість того, що твердження містиків упродовж сторіч було правдою; реальність — це майя, ілюзія, і насправді те, що нас оточує, є резонуючою симфонією енергетичних форм хвиль, «частотною областю», яка перетворюється на той світ, який ми бачимо, лише після взаємодії з нашою свідомістю?
У 1951 р. Бом опублікував книжку «Квантова теорія», котра одразу поповнила ряди класичної літератури. Однією з найприголомшливіших заяв Бома стало те, що відчутна реальність нашого повсякденного життя насправді є певною ілюзією. У її основі лежить глибший порядок існування речей, величезний первинний рівень реальності, який породжує всі об’єкти та явища фізичного світу. Бом назвав цей глибинний рівень реальності «імпліцитним (тобто згорнутим) порядком», тоді як наш рівень існування — експліцитним, або розгорнутим. Він використовував саме такі терміни, адже вбачав усі форми, що існують у Всесвіті, результатом незчисленних згортань та розгортань між цими двома порядками. Оскільки все в космосі постає в результаті цього процесу, він вважав безглуздим розглядати Всесвіт як такий, що складається з «частин». Коли Бом описував Усесвіт, то надавав перевагу терміну «голорух»15, оскільки лексема «голограма» не передає динамічної та завжди активної природи того, що насправді відбувається. За словами Бома, розум присутній не лише в матерії, але й в енергії, просторі, часі, тканині Всесвіту та в будь-чому, що ми здатні осягнути. Бом також припускав, що ці форми реальності можуть бути не єдиними. Можливо, за цим існують інші немислимі порядки, нескінченні етапи подальшого розвитку.
Майкл Талбот, автор книжки «Голографічний Всесвіт», описав це так: «Незважаючи на свою очевидну матеріальність та велетенські розміри, Всесвіт не існує сам по собі, а є прийомним дитям чогось значно більшого та несказанного. Він навіть не є основним продуктом цього величного чогось, а лише швидкоплинною тінню, просто гикавкою в грандіознішому порядку речей»16.