Дехто вважає, що міфи є чимось неправдивим, якоюсь байкою, казкою, вигадкою. Це все не має жодного стосунку до міфології. Розуму необхідний інвентар знань, тож він уже створив для нас ретельно продуману міфологію. Імовірно, вона виникла підсвідомо — як і більшість міфів. Беручи до уваги їх підсвідому природу, можна сказати, що саме вони керують нами, а не ми ними. Глибоко вкорінене переконання, невроз, одержимість або ідеал мають власну силу — як хорошу, так і погану. Ми, люди, зазвичай створюємо міфи для себе, навіть якщо й ніколи не задумувалися над цим. У християнина своя міфологія, у буддиста — своя, та й атеїст (як на те вже пішло) теж має свою міфологію. Кожен із них тлумачить Усесвіт у свій неповторний спосіб і, зрештою, приходить до розуміння себе, мети й сенсу життя. Материнство й батьківство також мають свої міфи, сповнені обов’язків та зобов’язань, справжніх і уявних, які ми створюємо та спроектовуємо на себе. Ми сприймаємо себе по-різному, і в основі такого сприйняття лежить міфологія. Для повноцінного функціонування наш розум потребує моделі реальності, та це не означає, що ми не маємо первинно закладеної в нас міфології, — річ у тім, що наші наявні моделі не настільки досконалі, наскільки це можливо.
Міфологія воїна — це можливість удосконалити своє життя. Це наш дарунок світові. Ми робимо все можливе, аби реалізувати найкраще «я», стати цілісними людьми, пробудитися. Це те, чого ми чекаємо від себе і до чого віддано прямуємо. Монополія і космічна гра
Квантовий воїн знає, що у своєму житті він грає лише у дві гри: космічну та монополію. Усе, що ми робимо в житті, можна віднести до однієї з цих двох ігор. Монополія — це перша гра, в яку граємо ми, люди, і розпочинається вона з моменту нашого народження. Накопичення інвентарю знань є частиною гри в монополію, як і періоди нашого життя, коли ми вчимося говорити, ходимо до школи, зустрічаємо своє перше кохання. Усе це — монополія. Вибір професії, одруження, заробіток грошей, виховання дітей, мандри світом, накопичення пенсійних внесків, відвідування концертів, започаткування своєї справи — це все знову ж таки монополія. Ця гра стосується всього, що ми робимо, коли намагаємося створити значуще та успішне життя. Це гра-накопичення, досягнення цілей, для людини вона варта витрачених на неї зусиль. Вона кидає нам виклик, сповнює життя незвичним досвідом. Коли нам таланить, вона захоплює нас, однак, коли ми зіштовхуємося з невдачами та труднощами, вона лякає, приголомшує і вселяє жах. Однак усе це також невід’ємна частина гри. У житті воїна як хороший, так і поганий досвід має свою мету — неважливо, приємно це нам чи ні, адже все це значуща частина гри.
Я обожнюю монополію. Моя перша система розвитку сили мозку мала на меті саме допомогу в цій грі, і це чудово виходить, та все ж у нашому житті ми граємо не тільки в монополію. Існує й друга гра, таємнича, секретна, у яку пощастить зіграти лише тому, хто знайде її. Це космічна гра. Її мета — пробудження. Це гра воїна, і щойно ми збагнемо її можливості та деталі, вона почне привертати дедалі більше уваги. Коли ми маємо справу з космічною грою, то граємо на інші ставки та в значно більшому масштабі. У космічній грі ми присутні не лише в часі та просторі, але й у квантових вимірах, і граємо цілу вічність.
Сприйняття свого життя як такого, що складається з космічної гри та монополії, дозволяє нам по-іншому до нього ставитися. Тож не дивно, що коли ми дивимося на нього, як на гру, то можемо розслабитися, віднайти ритм будь-якої ситуації та просто плисти за течією. Такий спосіб життя справді має свої переваги. Коли життя перетворюється на гру, воно стає більш радісним і відкриває для нас нові творчі можливості. Ми починаємо розуміти, що немає потреби перейматися через кожну дрібницю. Такий підхід дозволяє зняти напруження. Ми просто можемо зосередитися на реалізації свого найкращого «я», що і є першочерговим завданням. Воїн навчається багатьох трюків, які допомагають йому бути успішним у житті, і це один із них. Ми знімаємо із себе все напруження. Від нас вимагається лише реалізувати своє найкраще «я», і коли ми цього досягаємо, то можемо перепочити, знаючи, що виконали обов’язок. І нехай ті «десять тисяч справ» вирішуються самі собою. Термін «десять тисяч справ» — це метафора, один із варіантів розвитку подій у нашому житті. Насправді квантовий воїн використовує три взаємозамінні терміни: «гра», «наша життєва мандрівка», «десять тисяч справ». Оскільки ці метафори дещо різняться, вони викликають трохи відмінні реакції нашої підсвідомості — ось чому ми використовуємо всі три терміни. Вони стають частиною словника воїна.