Наш розум вірить у те, що його єдине завдання — думати, і робить це так, як йому заманеться. Коли ми дозволяємо розуму функціонувати таким способом, то починаємо повністю від нього залежати. А хочеться, щоб усе відбувалося навпаки. Завдяки вправам ми тренуємо мозок, аби той працював на нас: ми покладаємо на нього відповідальність за ті завдання, які ставимо перед ним. Навчаємо його думати про те, що самі для нього обираємо, і слухати наші вказівки. Ми навчаємо мозок усіх умінь квантового воїна.
Наша свідомість має три основні функції. Вона — це Хранитель волі, Страж воріт до підсвідомості та Плетільниця візерунків. Це не психологічні терміни, які можна знайти в підручниках. Ці терміни — міфічні, заряджені образністю, що передає психологічні функції. Ми так описуємо функції розуму, бо, як показала практика, значно простіше сприймати міфічні поняття, ніж нічим не примітні технічні терміни. Описуючи функції розуму таким способом, ми навчаємо його зобов’язань, а ці назви відкривають таємниці, коли стають частиною нашої міфології.
Як Хранитель волі, свідомість має безмежну владу над нами, контролюючи все, що ми думаємо та робимо. Той, хто контролює волю, здатний контролювати себе. Подекуди візерунки підсвідомості можуть захопити волю — розглянемо це питання в наступних розділах, — однак за звичних обставин саме розум вирішує, що ми робимо і як проживаємо своє життя. Ми віримо в те, що обрала для нас свідомість. Не ми формуємо свою модель реальності, керуючись власним баченням чи вибором, — за нас це на свій розсуд робить свідомість. Через ототожнення себе зі свідомістю ми навіть і не помітили, як усе сталося. Якщо не пройдемо тренування воїна, то будемо приречені залишатися в полоні тієї моделі реальності, що створив наш розум, приймаючи обрані ним переконання та сліпо виконуючи його вказівки. Як Хранитель волі свідомість керує нашим «я» й не завжди охоче відмовляється від цього контролю. Однак свідомість не володіє нашою волею. Вона є лише її хранителем — мудрим хранителем, — навченим обачно користуватися цією владою. Коли ми зрештою пробудимося, інші частини нашого єства разом із розумом розпоряджатимуться волею, але станеться це дещо згодом.
Як стверджує одне старе прислів’я, свідомість — це чудовий слуга, але жахливий господар. Це абсолютна правда, тож ми повертаємо собі власну силу, тренуючи свідомість, допомагаючи їй знайти своє місце в розвитку людського «я». Якщо це видається вам дивним, то тільки через те, що ви забули, ким є насправді.
Друга міфічна назва нашої свідомості — Страж воріт до підсвідомості. Коли наш розум уперше стикається з цим поняттям, що якнайточніше пояснює одну з його функцій, він здивований, адже до цього моменту не мав жодного уявлення, що це одна з його функцій (та чи й міг узагалі це знати, бо ж про таке мало хто знає). Доки розум не усвідомить, що від нього вимагають, він і далі не знатиме про свою роль та місце в розвитку людського «я». Він ще не знає, що завдяки тренуванням перетвориться на господаря, пізнає великі істини та осягне таємниці Всесвіту. Наш розум створений не лише для того, щоб думати.
Із початком нашого тренування розум із захопленням починає усвідомлювати вготовані йому можливості — і це просто чудово. Нам потрібно, щоб розум з ентузіазмом ставився до наших тренувань — тоді він співпрацюватиме з нами. Ми викладаємо перед ним усі можливості, які принесуть йому тренування. Це той пряник, яким схилимо його до співпраці. Наш розум має ненаситну цікавість до всього. Ми вміло використовуємо цю допитливість у своїх цілях, переконуючи розум приймати нові завдання. В іншому випадку, якщо він дуже опиратиметься, то не захоче змінюватися. Ми переманюємо його на бік нової системи й налагоджуємо співпрацю, розповідаючи про всі переваги від цього тренування. Ця «послуга за послугу» передбачає, що всі частини «я» матимуть переваги від взаємної співпраці.