Цілі — це те, що скеровує наші дії та зусилля, які допомагають досягти успіху. Цілі — це не розпливчасті надії та бажання; це наша чітко визначена мета, яку можна виміряти й визначити для неї часові рамки. Якщо ми не ставимо собі цілей і не визначаємо для їх виконання граничного терміну, то нічого не досягаємо в житті, адже тоді потрапляємо в полон зволікання та бездіяльності.
Для досягнення мети потрібно розпочати з кінця, створивши в думках чіткий образ жаданої цілі, спланувавши необхідні для досягнення мети дії і виконуючи їх. Рухатися на цьому шляху слід поступово, день за днем. Ми зосереджуємося на тому, що можемо виконати сьогодні. Щодня робимо щось, і це наближає нас до мети. Ми знаємо, що завтра відкриємо для себе щось нове, і так триватиме й надалі. День за днем, тиждень за тижнем, місяць за місяцем ми змушуємо себе реалізовувати своє найкраще «я». Ми чітко уявляємо, чого прагнемо досягти, і щодня для цього працюємо, не дозволяючи нічому стати на нашому шляху. У нас воля воїнів, і своїми думками та діями ми виплітаємо енергетичну павутину. Щодня вдаючись до певних дій для досягнення бажаного, ми приводимо в дію могутні магічні механізми. Закликаємо синхронічність
Коли ми наважуємося повірити у квантові можливості й за допомогою думок щодня вдаватися до значущих дій, на допомогу приходять сили Всесвіту. Із нами постійно стаються непередбачувані приємні події й щасливі збіги обставин. Із квантового джерела всіх можливостей ми притягуємо до себе людей та обставини, необхідні нам у життєвій мандрівці. Це не магія і не удача — саме так працює система. Енергетичне павутиння піддатливе до вібрацій усього, що стається в його межах, є таким же чутливим, як і павук, котрий реагує на будь-який порух павутини. Кожна зміна вібрації одразу ж фіксується; ніщо не залишається поза увагою. Ми єдині з усім, тому закликаємо у своє життя синхронічність, збагнувши цей зв’язок і об’єднуючись з ним у свідомості.
Карл Юнг2 визначав синхронічність як «значущий збіг двох або більше подій, де задіяне щось іще, аніж просто випадок». Для Юнга синхронічність означала дивні та незвичні зустрічі або події, які трапляються з людиною і на перший погляд не мають причинно-наслідкового зв’язку, проте несуть для цієї людини такий глибинний смисл, що не можуть бути результатом простої випадковості. Таке стається з усіма, і зазвичай ми називаємо це щасливим збігом обставин, що, по суті, може, так і є, але також існує ймовірність дії дечого більш глибокого й значущого.
Колега Юнга розповідав: що більше Юнг покладався на свою підсвідомість і довіряв їй, то більше вона допомагала йому в житті. «Наприклад, спостерігаючи за доктором Юнгом, я помітив, що чим старшим він ставав, то більше отримував інформації, над якою роздумував або яка потрібна була йому для роботи; ця інформація просто-таки переслідувала його»3.
Якось, коли Юнг працював над вирішенням однієї проблеми, терапевт з Австралії надіслав повний пакет потрібних докторові матеріалів саме в той момент, як Юнг сказав: «А зараз мені просто-таки необхідно отримати інформацію щодо цього питання». Щойно він вимовив ці слова, як у двері постукали. Таке неможливо не помітити.
Юнг називав такі типи обставин «магічною каузальністю». Він мав серйозні підозри стосовно того, що джерелом такої каузальності є підсвідомість, проте намарно намагався переконати в цьому наукову спільноту. До того ж він і сам достеменно не знав, як саме це працює. Юнг був добре обізнаний з тогочасними науковими відкриттями й підтримував зв’язок із Нільсом Бором та Альбертом Ейнштейном, але найбільш революційні знахідки квантової фізики ще чекали попереду. У двадцять першому сторіччі нам легше збагнути синхронічність, навіть якщо це явище й видається неймовірним. Це всього-на-всього енергетичне павутиння в дії.