8. Дойдж, с. 222—225.
9. Деніел Сіґел «Мозок, що розвивається: як міжособистісні стосунки впливають на мозок, формуючи нашу сутність» (Нью-Йорк, 1999), с. 20.
10. Там само.
11. Ця система стосується динаміки як свідомості, так і підсвідомості, у процесі чого назбирується інформація та формуються моделі реальності.
12. Колективне несвідоме — це та частина нашого розуму, яку ми рідко сприймаємо на свідомому рівні, адже виникає вона поза межами свідомості, проте все ж впливає на нашу поведінку.
13. Коли моїй дружині було п’ять років, вона пережила доволі травматичний досвід — залишилась одна в магазині іграшок і крізь вікно бачила, як її батьки, брати та сестри поїхали геть без неї. Це відчуття покинутості можна було сприйняти по-різному. Незабаром після цього випадку дружина вирішила для себе, що стане «такою талановитою та відомою», що батьки більше ніколи не залишать її знову. Відтоді, що б не робила, вона завжди досягає неабиякого успіху. Це напрочуд талановита жінка, і причиною цього став саме описаний випадок, що виявився вирішальним у тому, ким вона є.
14. Джон Бруер «Міф перших трьох років: нове розуміння початкових етапів розвитку мозку та процесу безперервного навчання» (Нью-Джерсі, 1999).
15. До їхнього числа входять такі науковці, як, скажімо, Гелен Невілл із Ореґонського університету, Філліп Шейвер із Каліфорнійського університету та Річард Девідсон із Вісконсинського університету.
16. Шерон Беґлі «Навчіть свій розум змінювати мозок» (Нью-Йорк, 2007), с. 112—113.
17. Дойдж.
Розділ 3. Квантова реальність
1. Квантова теорія — це галузь фізики, що дає нам математичний опис корпускулярно-хвильового дуалізму поведінки матерії та енергії при їхній взаємодії. Квантова механіка описує еволюцію фізичних систем у часі через математичну структуру, яку називають «хвильовою функцією». Хвильова функція має кілька значень, які дозволяють зробити припущення щодо стану системи в певний момент часу.
2. Теорія струн — це теорія у фізиці елементарних часток, яка поєднує в собі ідеї квантової механіки та загальної теорії відносності. Вона намагається за допомогою комплексної математичної системи дати опис фундаментальних сил та матерії.
3. Теорія-М є продовженням теорії струн, у якій налічується одинадцять вимірів, де об’єднуються сильні та слабкі гравітаційні сили. Ця теорія об’єднує всі п’ять теорій струн. Вона пояснює динаміку з низьким рівнем ентропії, також відому як «супергравітація», що взаємодіє з дво-та п’ятивимірними мембранами.
4. Серед відомих прибічників теорії струн — учені Едвард Віттен, Хуан Малдасена, Леонард Сасскінд, Браян Грін та Стівен Гокінґ.
5. На початку XX сторіччя Нільс Бор, Вернер Гайзенберґ, Макс Планк та інші заклали основи квантової механіки. У 1925 р. Бор і Гайзенберґ опублікували результати своїх досліджень, які поклали кінець старій квантовій теорії********. Від моменту появи постулатів Ейнштейна хвиля суперечок не вщухала; різноманітні теорії та експерименти зрештою привели до появи сучасної квантової механіки з ідеєю корпускулярно-хвильового дуалізму.
6. Лінн Мак-Таґґарт «Поле: пошук таємної сили Всесвіту» (Велика Британія, 2001), с. 11.
7. Експеримент із двома щілинами, який був уперше запропонований Томасом Юнгом 1803 р. і відтоді вдосконалений та відтворений безліч разів, доводить дивну природу молекулярних частинок. По суті, субатомна частинка активується на зображенні, що виходить при проходженні світла через дві щілини. Отримані зображення вказують, що частинки є водночас і хвилею, і частинкою. Однак, коли поглянути на кванти через спеціальне обладнання, вони завжди мають вигляд частинок. Сьогодні науковці схильні вважати, що на вигляд квантів впливає процес спостереження.
8. Мак-Таґґарт, с. 111—117. Також Майкл Талбот «Голографічний Всесвіт» (Нью-Йорк, 1991), с. 122—126.
9. Дін Радін «Переплетені розуми» (Нью-Йорк, 2006), с. 154.
10. Джордж Уолд «Життя та розум у Всесвіті», Міжнародний журнал квантової хімії, 26, № 11 (1984), с. 1—15.
11. Теоретичний фізик і космолог Алан Ґут є автором гіпотези про інфляційну модель Всесвіту.
12. «Елегантний Всесвіт», продюсери Джозеф Мак-Мастер і Джулія Корт. Актори: Майкл Дафф, Майкл Ґрін, Браян Ґрін, Волтер Левін та Джозеф Ліккен, НОВА, 2004. Документальний фільм.
13. Пітер Н. Споттс, газета «Christian Science Monitor», 93, № 218 (2001), с. 15.