Слово «нейропластичність» звучить вражаюче, проте насправді пояснює доволі простий процес: здатність нейронів повсякчас утворювати нові зв’язки. Нейропластичність за своєю суттю є процесом, під час якого мозок формує все нові й нові нейронні зв’язки.
Саме Зиґмунд Фройд першим висловив припущення, що мозок має нейропластичні можливості, детально описавши це у своїх працях. У 1895 р., більш ніж за п’ятдесят років до того, як Дональд Гебб сформулював відомий закон, Фройд досліджував питання зв’язків між синапсами й у своїх статтях пояснював, як саме ми змінюємося залежно від набутих нових знань, нового досвіду та установок, які даємо собі. Про це мало хто знає, але насправді на початку своєї кар’єри Фройд працював у лабораторії нейровченим і перейшов до приватної практики лише для того, аби забезпечувати себе та свою родину. Іронія в тому, що якби за роботу в лабораторії платили більше і він залишився б на цій посаді, то, мабуть, ніколи б не написав того неймовірного багатства праць про підсвідомість8. Отже, ідеї Фройда щодо нейронних зв’язків значною мірою сформували його мислення і згодом стали підґрунтям для психоаналітичних методів.
Цей вражаючий процес утворення нейронних зв’язків активно відбувається на всіх стадіях формування ембріона. Однак, щойно ми полишаємо утробу матері, ця динаміка докорінно змінюється. Відтоді на формування нашого мозку та утворення в ньому нейронних зв’язків впливає навколишнє середовище, запускаючи процес, який зрештою стає вирішальним для визначення нашої майбутньої індивідуальності. Зростає кількість новостворених синапсів і нейронів, але водночас відбувається процес їхнього безжального знищення. За деякими підрахунками, у період між дитинством та раннім підлітковим віком руйнується двадцять мільярдів синапсів щодня9. Які синапси залишаються, а які знищуються, залежить лише від того, чи проходитимуть сигнали по нейронних мережах. Виживають тут найбільш зайняті. Ті зв’язки, які використовуються, міцнішають, перетворюючись на постійні фрагменти нейронної схеми мозку, тоді як неактивні синапси руйнуються.
Розвитку нашої свідомості сприяє низка змін, як біологічних, так і соціальних, що відбуваються в процесі нашого формування. Ми створені так, аби шляхом пізнання та взаємодії з навколишнім середовищем розвивати свій інтелект. Кожна така взаємодія спричиняє зміни в нашому розумінні, що дозволяє переходити до пізнання наступного, не відомого нам та непередбачуваного досвіду, який опрацьовується й асимілюється мозком. Саме завдяки цій нескінченній прогресії і зростає наш інтелектуальний рівень.
Деніел Сіґел у книзі «Мозок, що розвивається» пише так: «Для дитячого мозку в процесі його росту соціальний світ є джерелом найважливішого досвіду, який впливає на експресію генів, що визначає, як об’єднуватимуться нейрони, створюючи неврологічний шлях, котрий дає початок мисленнєвій діяльності»10. Довкілля не тільки забезпечує нам досвід, але й, по суті, утворює в мозку нейронні зв’язки, коли ми опрацьовуємо певну інформацію. Мозок реєструє кожен новий досвід, активуючи нейрони та змушуючи їх об’єднуватися, тимчасом як наша еволюціонуюча свідомість інтерпретує й підсумовує кожну подію. З набутого досвіду мозок отримує сигнали, які утворюють таку внутрішню мозаїку спалахуючих нейронів та синапсів, що об’єднуються в мережі. Кожен новий досвід асимілюється та вбудовується в систему11.
Формування нашої свідомості — це унікальний процес. Саме багатство щоденного досвіду допомагає свідомості розвиватися. Мозок має здатність миттєво завантажувати немислимий об’єм інформації, водночас формуючи наші звички та переконання.
Ми створені так, аби кожнісінька звичайна чи вражаюча життєва подія змушувала нас рости та міцнішати. Нескінченний потік досвіду — люди, успіх, провали, невдачі та тріумфи — відіграє свою роль у цьому розвитку. Усередині нас існує дивовижна здатність до інновацій і змін, яка підштовхує до нових та незвичних подій у той час, як ми постійно шукаємо нагоди виразити свій творчий потенціал. Цей складний процес збору інформації створює те, що ми називаємо інвентарем. Людина народжується з нестримною жагою до самовираження та накопичення інвентарю своїх знань, який ми збільшуємо впродовж усього життя. Це нескінченний процес.
Різноманіття навколишнього середовища та наша інтерпретація пережитого досвіду роблять нас тими, ким ми є. У всіх нас є колективне несвідоме, разом з яким ми успадкували від своїх предків колективну мудрість, проте наша свідомість, яка думає, приймає рішення і має здатність до самоаналізу, є унікальним явищем, котре саме себе творить, бо цього хоче Всесвіт. Ми створені бути унікальними.