25 берізня
Ця дуркувата штуковина схожа на телевізір знущалася з мене всю ніч. Як я можу спати коли шось кричить ідіотські речі мені в саме вухо з вечора до ранку. А дурацкі картинки. Гай-гай. Я не розумію шо вони означають коли я не сплю тож як я можу зрозуміти їх уві сні. Я запитав про це Берта й він сказав шо все відбувається окей. Він сказав шо мій мозок навчаєцця, перед тим як я засинаю і це мені допоможе коли міс Кінніан почне давати мені уроки в центрі тестування. Центр тестування це не лікарня для тварин як мені здавалося. Це лебораторія для науки. Я не знаю шо таке наука знаю тільки шо я допомагаю їй своїм спериментом.
Проте я не розумію шо це за штуковина схожа на телевізір. Я думаю вона пришелепувата. Якшо можна стати розумним навчаючись перед сном то навішо люди ходять до школи. Не думаю шо ця річ мені допоможе. Я чясто дивився дуже пізні передачі по телевізіру й вони ніколи не робили мене умнішим. Можливо лише деякі передачі роблють тебе умним. Такі, як теле або радіовікторини.
26 берізня
Як я працуватиму вдень, коли ця штукенція знову й знову будить мене вночі. Посеред ночі я прокидаюся і не можу знову заснути бо вона бубнить пригадай… пригадай… пригадай… І я таки шось пригадав. Я точно не пам’ятаю шо саме але це було про міс Кінніан і школу де я навчився чітати. І про те як я туди потрапив.
Якось давно я запитав у Джо Карпа як він навчився чітати і чи я теж можу навчитися. Він зареготав як завжди робить коли я кажу щось кумедне і сказав мені Чярлі навіщо тобі гаяти час вони не зможуть напхати тобі мізків туди де їх нема. Але Фанні Берден почула мої слова й розпитала свого кузена студента в колежжі Бекмана й розповіла мені про Центр навчання для недорозвинених дорослих людей у колежжі Бекмана.
Вона написала прізвище на папері а Френк зареготав і сказав дивись не стань таким ученим шо перестанеш розмовляти зі своїми старими друзями. Я сказав не турбуйся я ніколи не покину своїх старих друзів навіть якшо навчуся чітати й писати. Він реготав і Джо Карп реготав але увійшов Джімпі й наказав їм повернутися до виготовлення булочок. Усі вони мої добрі друзі.
Після роботи я пішов до школи яка була за шість кварталів і мені стало страшно. Проте я був щасливий шо навчуся чітати й купив газету шоб віднести її додому й прочітати, коли навчуся.
Коли я увійшов досередини, то побачів вилику довгу залу а в ній багато людей. Я побоявся сказати шось ни те кому-небудь і вирішив повернутися додому. Але я не знаю чому я пішов назад і знову увійшов до того приміщення. Я дочекався коли майже всі розійшлися крім кількох людей які стояли біля виликих дзиґарів схожих на ті які ми маємо в пикарні і я запитав у жінки шо там стояла чи зможу я навчитися чітати й писати бо я хочу прочітати все шо написано в газеті яку я їй показав. То була міс Кінніан але я тоді цього не знав. Вона сказала якшо ти прийдеш завтра й попросиш записати себе до моєї школи я почну навчати тебе чітати. Але ти повинен зрозуміти шо це забере багато часу можливо кілька років поки ти навчишся чітати. Я сказав їй шо не знав шо навчання триває так довго але я все одно хочу навчитися давно хочу бо не раз прикидався перед людьми шо я вмію чітати але то була неправда і я хочу навчитися.
Вона потиснула мені руку і сказала я рада познайомитися з вами містере Гордон. Я буду вашою вчителькою. Мене звуть міс Кінніан. Тож там я й навчився чітати й саме так я познайомився з міс Кінніан.
Думати й спогадувати важко і я більше не можу нормально спати. Цей телевізір балакає надто гучно.
27 берізня
Тепер коли мені почали снитися сни і я почав дещо спогадувати, професорь Нявмур каже я повинен відбути кілька тирапівтичних сесій із дохторьом Штраусом. Він мені пояснив що тирапівтична сесія передбачає коли ти почуваєш себе погано ти розмовляєш шоб почуватися краще. Я сказав йому шо не почуваю сибе зле й багато розмовляю протягом дня то навішо мені ходити на тирапію але він розгнівався і сказав шо мені треба ходити так чи інак. Під час цієї тирапії я лежу на канапі а дохторь Штраус сидить у кріслі біля мене і я говорю про все шо спадає мені на думку. Протягом трівалого часу я нічого не говорив бо не міг нічого вигадати. Потім розповів йому про пикарню і про те шо там виготовляють. Але це дурне шо я повинен приходити в його кабінет лягати на кушетку й балакати бо я все одно описую все це у своїх звітах і він може їх прочітати. Тому сьогодні я приніс свій звіт із собою і сказав йому шоб він його прочітав а я тим часом подрімаю на кушетці. Я був дуже стомлений бо цей телевізір не давав мені заснути всю ніч але він сказав мені ні сьогодні в нас так не вийде. Я повинен говорити. Отож я почав говорити, але все одно заснув на кушетці десь посередині нашого сеансу.