Я не вважав, шо люди можуть сміятися з професоря Нявмура адже він учений шо працує в колежжі але Берт сказав шо жоден учений не має авторитету у своєму колежжі й серед своїх аспірантів. Берт аспірант і його спеціальність психологія як написано на дверях лабораторії.
Хай там як а я сподіваюся шо скоро стану умним бо я хочу знати все шо відбувається у світі як про це знають хлопці шо навчаюцця в колежжі. Хочу знати про мистецтво про політику й про бога.
17 берізня
Коли я прокинувся цього ранку мені здалося я вже став умним але я помилився. Кожного ранку я думаю шо став умним але нічого зі мною не відбуваєцця. Мабуть сперимент не мав успіху. Можливо я не стану розумним і мені доведецця жити в притулку у Воррені. Я ненавижу тести ненавижу лаберинти й ненавижу Елджернона.
Я ніколи раніше не знав шо я дурніший за миша. Мені зовсім не хочеться писати нових звітів. Я про все забуваю і навіть коли я щось записую до свого нотатника то іноді не можу прочітати власний почерк і мені стає погано. Міс Кінніан каже шоб я набрався терпіння а я почуваюса хворим і стомленим. Й у мене весь час болить голова. Я хочу повернутися на роботу до пикарні й не писати більше ідіотських звітів.
20 берізня
Я повертаюса працювати в пикарню. Дохторь Штраус сказав професорь Нявмуру це добре шо я знову почну працювати але я нікому не повинен розповідати яка аперація в мене була й щовечора після роботи я повинен приходити до лебориторії на дві години для тестів і повинен писати ці ідіоцькі звіти. Вони платитимуть мені шотижня наче за тимчасову працю в лебориторії, томушо такою була домовленість коли вони одержали гроші з Фонду Велберга. Я досі не знаю шо то за Фонд Велберга. Міс Кінніан мині пояснила але я нічого не зрозумів. Якшо вони мені платитимуть я братиму гроші. Але писати мені дуже важко.
Я радий шо повертаюся на роботу бо мені бракувало моєї роботи й пикарні й усіх моїх друзів і розваг які я мав із ними.
Дохторь Штраус звелів мені носити нотатника в кишені й записувати туди все шо мені вспоминаєцця. І я не повинен писати свій звіт щодня а лише тоді коли мені шось спаде на думку або станецця щось особливе. Я сказав йому шо нічого особливого зі мною ніколи не відбуваєцця й не схоже шоб цей сперимент відбувся зі мною справді. Він каже не падай духом Чярлі бо цей сперимент забирає багато часу відбуваєцця повільно й ти не можеш відразу помітити шо з тобою шось відбуваєцця. Він розповів мені як багато часу забрав сперимент з Елджерноном перш ніж він став утричі розумніший ніж раніше.
Тому Елджернон весь час і перемагає мене в змаганнях у лаберинті шо йому теж зробили таку аперацію. Він спеціальний миш перша тварина яка так довго залишаєцця розумною після аперації. Я не знав шо це спеціальний миш. Це змінює справу. Я, либонь, зможу подолати цей лаберинт швидше аніж миш звичайний. Можливо настане день коли я виграю змагання й у Елджернона. Це буде неабияка річ. Доктор Штраус каже шо Елджернон схоже залишиться розумним назавжди й це добрий знак адже йому зробили ту саму аперацію шо й мені.
21 берізня
Нам сьогодні було дуже весило в пикарні. Джо Карп сказав подивіться ви на Чярлі. Йому зробили аперацію й зашили йому мозок у задницю. Я хотів розповісти йому про те шо скоро стану умним але пригадав, шо професорь Нявмур заборонив мені це робити. Потім Френк Рейлі сказав шо з тобою зробили Чярлі чому ти відчинив двері не тим місцем. Він мене насмішив і я зареготав. Вони мої друзі й вони справді люблять мене. Мене чекало багато роботи. Не було кому прибрати в пикарні бо це моя робота але вони взяли нового хлопця Ерні шоб розносити хліб а це робив завжди я. Містер Доннер сказав він вирішив поки що не звільняти його щоб я зміг відпочити й не працювати тяжко. Я сказав йому шо зі мною все гаразд і я можу розносити хліб і прибирати в пикарні як я робив завжди але містер Доннер сказав шо він покишо залишить хлопця.
Я запитав а шо ж робити мені. Містер Доннер поплескав мене по плечу й запитав скільки тобі років Чярлі. Я відповів шо мені 32 роки й буде 33 в наступний день мого народження. І як довго ти був тут запитав він. Я відповів йому шо незнаю. Він сказав ти прийшов сюди сімнадцять років тому. Твій дядько Герман царство йому нибесне був моїм найкращим другом. Він привів тебе сюди й попросив мене дозволити шоб ти працював тут і попросив, шоб я наглядав за тобою скільки міг. А коли через два роки твій дядько помер і твоя мати віддала тебе до притулку Воррена, я умовив їх шоб вони відпустили тебе й дозволили тобі працювати. Сімнадцять років ти жив при мені Чярлі і я хочу тобі сказати шо пикарня бізнес небагатий але я завжди тобі казав і тепер повторюю шо ти матимеш тут роботу до кінця свого життя. Тому тобі не слід турбуватися якшо я беру когось на твоє місце. Тобі ніколи не доведеться повернутися до притулку Воррена.