— Тіпа да… Але це було так давно, Лу. Ніхто її і не трахнув.
— Так запам'ятай, Макс, що жмури не мають строку давності, кретин довбаний! — закричав я і помахав люгером у нього перед носом.
— То таки точно була зберкаса, — Макс почав порпатися на поличках.
— Я трахав Люську, Макс, — відверто сказав я йому.
— Ага, — сказав на те Макс і потягнув з полички книжку. Це був якийсь Малахов, «Жизнь без паразитов».
— Кльово? — Макс простягнув книжку заголовком до булькатих окулярів тата.
— Ну… — спробував говорити булькатий.
— Яке у тебе поганяло? — запитав у булькатого Макс, перелистуючи книжку.
— Що-о-о…
Макс зацідив булькатого по окулярах. Окуляри переламалися пополам і зависли на носі.
— Ідіот! — заверещало гаденя на свого таточка. — Як тебе звати? Скажи, як тебе звати!
— Віктор-е-е-е… Петрович… Ох… — Він отримав ще від Макса, і на цей раз виплюнув два зуби на паркет.
Це Максу сподобалося. І він усмалив булькатому лише по яйцях.
— То-то, — багатозначно сказав Макс і діловитим проходяком пройшовся кімнатою, продовжуючи листати книжку.
— Так ти з цим малохольним…
— Малаховим, — уточнив Віктор Петрович, за що знову отримав по писку.
— Нокаут, — резюмувало гаденя.
— Не перебивати, ублюдок, — командно виголосив Макс. — Так от, паразит.
— Ну… Ну… — захлюпав розбитим носом голова сімейства, рухами намагаючись щось роз'яснити Максу, але Макс зараз був у зеніті свого зіркового часу.
— Блядь, Макс, облиш цього лоха. Він говорить про глисти, воші і сьо-то, — обламав я його.
— Йобаний в рот, — заверещав Макс. — Це я глист?
І тут уже зарадити нічим не можна було. Макс прожогом кинувся на кухню і повернувся звідти з велетенським тесаком. Спочатку він відрізав одне вухо Віктора Петровича, потім, коли цього йому видалося мало, він відхайдехав і друге. Мале гаденя лупало очиськами з-під окулярів. Макс глянув якось дуже загадково на бєцалку. По-моєму, у голові Макса кеглі перестали витарабанювати свій звичний такт, а на порожнє місце позліталися мухи з усього міста і влаштували гучну груповуху.
— Мала, він тебе трахав? — запитав він у неї, не звертаючи уваги на її заюшеного татуся, що вив та скручувався закривавленим вужем на паркеті.
— Нє-а… — в тон Максу відповіло гаденя.
— А хотів?
— Він хитр-и-и-й, — протягнуло гаденя, примружило око і додало: — Я хотіла.
— А хочеш, щоб я тебе трахнув?
— Ага.
— У всі дірки?
— Ага.
— От сученя, — діловито звернувся до мене Макс. — Ну нічого не попишеш. А ти піди, кінчай ту стару суку.
Мені язик свербить сказати Максу, що та стара сука нічим не гірша за тих мішків з лайном, котрих Макс знімав у гадючнику на Чоколівці й опростовував біля сміттєбаків аж доти, доки ми з Мамою його не пригріли. Виявилося, що дарма і на клопіт.
Тож пропозиція Макса видалася мені не такою привабливою, як того мені і йому бажалося, тим паче, що у мене давно визрів план, як його укокошити. Але на цей раз я випустив ініціативу з рук. Вибір між меншим і ангелом був прозорим, як картинки на порнографії. Інакше втрата якості — це для мене навіть не запах з каналізаційної труби. От, бля, далася мені та каналізаційна труба. Парфум порівняно з тим, що на мене чекало в туманному майбутньому. Але перш ніж грохнути одну з булькатих осіб, я вирішив навідатися до нашої трахнутої в задницю красуні. Тож я послав до біса грьобаний романтизм Макса до цієї особи. Мені треба теж перед новим ділом розрядитися. Але потім інша думка наїхала на іншу. В голові катастрофа, блін. Клятущі картриджі Тоцького, що я їх спустив до смітника, не йшли з пам'яті. Я повернувся до коридору. Наша красуня сиділа в незмінній позі, напустивши під себе калюжу. Я попросив у неї сигарету, закурив. Сигарета пахла шанеллю і приємно потріскувала. Комусь дістаються гарні бляді; вона, напевне, навіть після Макса рожева та пахуча. Але я сказав:
— Хорошо, дєтка, а що у нас там із картриджами? — Я ще глибше затягнувся пахучим димом і ось таке видав: — Або ти мені зараз оповістиш, що воно значить, або калюжа під тобою буде червона.
— Не-е-е-е знаю-ю, — проревла наша красуня.
З книжок і кіно я знав, що всі бандити сентиментальні. А я був справжнім бандитом.
— Гаразд, — сказав я. — Зараз я повернуся. Хочеш чогось випити?
Мамзель кивнула головою. Тоді я повернувся на кухню. Макс уже на всю дрючив раком мале гаденя. З усього було видно, що воно задоволене, бо хрюкало і пищало так, аж окуляри запітніли.
— Ну, ублюдок, що ти будеш потім з нею робити?