Розвинуте із франкмасонства, засноване німецьким ученим Анд-реасом містичне товариство розенкрейцерів теж обрало своїм знаком трояндовий вінок із шипами, всередині якого Андріївський хрест. Під зображеннями напис: «Crux Christi — corona christianorum» (Хрест Христовий — вінець християн). На противагу цим таємним містичним товариствам троянду своєю емблемою мало засноване герцогом Шартрським у 1780 році товариство «Розана», що являло собою просто зібрання золотої молоді й куртизанок, а також паризьке товариство «Розаті», членами якого могли бути лише поети чи взагалі люди, що написали хоч одного вірша.
Нарешті, зображення трояндового вінка у п'ятикутнику із зірок слугувало знаком заснованого бразільським імператором Дон-Пед-ро І ордена троянд, одержати якого вважалося за велику честь. Крім того, її зображення повсякчас зустрічалось у гербах знатних лицарських родів, дворянських фамілій, у гербах міст. Між іншим, троянду мав у своїй печаті і Мартін Лютер.
Та найсвоєрідніший пам'ятник, якого будь-коли прикрашала троянда,— побудований у XVII столітті у місті Бременіміський винний підвал (погребок).
Це вакхічне святилище, яке існує й досі, розділене унизу на чотири відділи. У кінці третього відділу красувався на стіні напис: «Тут квітне троянда» і зберігалось 12 бочок Рюдесгеймера 1624 року, кожна з яких містила 1500 пляшок. Вино це називалось «Вином троянди». У минулому столітті погребок був місцем засідань міської ради. У залі, де вони відбувались, міститься величезне зображення троянди з латинським написом
«Чому зал Вакха ця троянда прикрашає? А тому, що без доброго вина й сама Венера мерзне»
Подібними ж висловами, що славили красу й значення троянди в житті людини, прикрашені й інші стіни зали. У кінці четвертого відділення — зала 12 апостолів, тут зберігаються 12 бочок Гохгейма 1718 року; кожна названа ім’ям одного з апостолів.
У минулі часи «Вино апостолів і троянд» давали тільки важко хворим або в якихось особливих випадках. Тепер його продають усім бажаючим. Кілька крапель цього вина поширюють дивовижно приємний запах, але пити його — задоволення невелике, оскільки воно надто густе, на зразок якоїсь олії.
Скажемо кілька слів про чародійне та цілюще значення троянди.
За прикладом фессалійських чародійниць давньогерманські ворожки теж користувалися нею для причарування. Для цього дівчині, котра бажала причарувати милого, вони давали таку пораду: «Візьми
три троянди: одну темно-червону, одну рожеву й одну білу і носи їх три дні, три ночі й три години на серці, але так, щоб цього ніхто не бачив. Потім тричі прочитай «Отче наш» і тричі «Богородицю», супроводжуючи молитви хресним знаменням. Після цього поклади три троянди на три дні, три ночі й три години у пляшку вина і дай випити цей настій предметові свого кохання, але знову ж таки, щоб він не знав, що було у вині. Тоді він покохає тебе усією душею і буде вірним до кінця свого життя».
Що стосується лікування трояндою, то її пелюстки прикладали до обличчя, аби надати йому юної свіжості, настій із зварених у трояндовій олії бджіл застосовували як засіб для росту волосся, а зібрана на трояндах роса вважалася найкращим засобом проти запалення очей.
Розповімо ще про ту роль, яку відіграла троянда у певних історичних подіях Німеччини.
Так, при укладенні Тільзітського миру пруським королем Фрід-ріхом-Вільгемом III з Наполеоном І, коли виникло питання про відторгнення від Прусії усіх провінцій на захід від Ельби, королева Луїза вирішила постати перед грізним переможцем і спробувати пом'якшити його сувору вимогу. Наполеон І прийняв її дуже люб'язно, а коли зайшла мова, щоб Прусії залишився Магдебург, галантний лицар підніс їй із вази, що стояла на столі, чудесну троянду. Вважаючи, що ця троянда означає задоволення її прохання, королева Луїза, приймаючи дарунок, додала: «Mais avec Magdebourg?» (І з Магдебургом, чи не так?) На що спесивий корсіканець, миттєво перемінившись, різко відповів: «Я повинен зауважити вашій величності, що я сам пропоную, а ваша воля погоджуватися чи ні». Цей вчинок справив гнітюче враження на всю Прусію, і з того часу прусаки всіляко намагалися помститися за тільзітську троянду, що, зрештою, і здійснили, узявши Париж та контрибуцію в 5 мільярдів у 187 1 році.
Той же король Фрідріх-Вільгельм III, що, як відомо, пристрасно любив троянди, влаштував у себе в Потсдамі, серед чудесного парку, невеличкий острівець троянд, відомий під назвою «Павиного острова», де проводив кращі години відпочинку. Тут були зібрані усі тодішні сорти троянд та їхні варієтети, тож ця місцина являла собою щось на зразок римського Пестуму. Фрідріх-Вільгельм любив цей куточок не менше, аніж відомий Гарун-аль-Рашід свій трояндовий сад, й не одна добра справа здійснювалась тут «sub rosa».