Квітка кохання

А стару – хай… Бобик.
20.9.1979 р.

БАЖАЮ ЩАСТЯ
Я вам бажаю радощів і щастя,
Щоб ви були завжди, як тепла піч,
А день здававсь хвилиною кохання,
І так завжди, як прийде ніч.
13.12.1988 р.

ЛІТО В СЕЛІ
Літо запахом акацій
Увірвалося в село
І букетом білих грацій
Все навколо загуло.
Білолисті осокори
Поставали у саду,
Підглядають з-за комори
На дівчину молоду.
А кленочки кучеряві
Засоромлено тремтять,
Бо їм хочеться злегенька
Теж ту дівчину обнять.
Ну а Сонце задивилось
На черемху у садок,
І попленталось тихенько
Певно спати десь в лісок.
17.5.1983 р.

БЕРЕЗА І ТЕРЕЗА
Гриць, як Місяць заліз на Березу,
Взяв з собою чорнила-вина,
І забувсь про грудасту Терезу,
Що залишив десь біля «Млина».
– Та й навіщо йому та Тереза,
Чи ж не вип’є ту пляшку він сам?
А як пити не буде Береза
То можливо, залишить і нам.
15.5.1983 р.

ТЕБЕ ШУКАЮ
Теплим літом з твого личка,
Мов з неба війнуло,
І від того моє серце
Тут же спалахнуло.
З того часу, моя люба,
Спокою не знаю,
І тебе, неначе долю,
Все життя шукаю.
5.7.1979 р.

БОГ І ЧОРТ
Кажуть, це давно було,
За царя Гороха,
Як на світі не було
Ні чортів, ні Бога.
А Титани лиш одні
Тішились ночами,
Що тримали цілий світ
На собі плечами.
А щоб Бог не нудивсь сам,
На Говерлу в шортах,
Хтось до нього підіслав
Спритненького чорта.
Тож росли вони разом,
В небесах витали,
І друг другу, як могли
Всим «допомагали».
От й рішили ті разом
Сотворить Планету,
Щоб могли вітри шуміть,
Мріяти поети.
В ті часи на вітер слів
Хлопці не кидали,
Бо ще вітру не було
І людей не знали.
А сказали: – «Годі спать»!
Тут же і за свічку;
Бог узявся день ліпить,
А нечистий – нічку.
А як чорт відчув, що день
От-от вже близенько,
Тут же в небо закотив
Місяця хутенько.
Кожен з них творив своє:
Бог – тепло, чорт – холод,
Правду – Бог, неправду – чорт,
Бог – їжу, чорт – голод.
В час, як Бог творив добро,
Чорт ліпив холеру,
Хоч ще Бог тоді й не знав
Що сотворить Єву.
Потім стали мізкувать,
Що робити далі:
Землю, гори і поля,
Чи моря безкраї?
Сперечались цілий день,
А як згусли тучі,
Тут же Бог зліпив поля,
Чорт – моря і кручі.
А коли прийшла весна
І з’явились квіти,
Бог на волю з рукава
Випустив ще й вітер.
Хай розносить запах той
Він по всьому світу,
Щоб раділи люди всі –
Тому дивоцвіту.
Ще пройшло багато літ
Й Бог створив Адама,
А за ним з його ребра
Появилась дама..
Правда, ще не вміли ті
Пить і матюкатися,
Бо горілки не було
І жінок кохатися.
Ото, якось хлопці сіли
В полі під вербою,
Й вирішили поділити
Світ весь між собою.
Бо як чорт, гляди, чортяче
Щось тайком осліпить,
Як Бог тут же чорноту ту
Сонечком освітить.
Так ото вони літали
Й разом все робили:
Бог ростив у полі груші,
Чорт трусив щосили.
Ще пройшло чимало років,
Всіх і не злічити,
Як рішили ті браточки
Порізнь в світі жити.
Бог піднявся над землею
Й в небеса полинув,
Ну а чорт непосидющий
На землі волинив.
Народились в того чорта
Вже і чортенята,
Ну геть всі пішли у тата –
Що вже хвіст, очата!
Не намилується батько
В теплі ночі літні,
Хоч і чорні та хвостаті –
А все ж дітки рідні.
Аби кожному з них дати
Батьківську пораду,
То ж рішив він всіх зібрати
На сімейну раду.
– Ви давно уже дорослі, –
Так почав розмову, –
То ж пора уже вам, дітки,
Мати власну мову.
Хто з вас стане наймудрішим,
Обіцяю, літом
Того з вас я і призначу
Володіти світом.
Та для того, щоб стать першим,
Тре’ таке створити,
Щоб як вип’є хто те пійло,
То не міг ходити.
І сказавши все це, тут же
Залетів у бодню
І неначе провалився
Він в земну безодню.