Квітка кохання

В нашім місті.
Зник з землі СРСР,
Совість тоже.
Зате кожний з нас вже сер
І Бог тоже.
А народ мовчить й мовчить,
Ніби сало,
Ніби, вибачте, його
І не стало.
Залишились одні змії
Та шакали,
Що тріпались та шкварчали,
Та сичали.
Одні вишкварки, телята –
Боягузи,
Тільки й думають про себе
Та про пузо.
А над Києвом, над містом
Чорні хмари.
Сурмлять сурми і трембіти:
-Годі спати!
Чи чекаєте, як кролики
Обуха,
Поки кожному з вас вліплять
Тут же в вухо?!
Чуєш скрізь навколо нас
Ворон кряче,
То по нашому терпінню,
Не інакше..
Так проснись, народ чумазий,
Годі спати,
Як не хочеш все життя
Плазувати!
16.6.1992 р.

ЯК ВОНА ЙШЛА ПІД ВІНЕЦЬ
Як вона йшла під вінець,
Думала що то – вінець,
А як вийшла з-під вінця:
Ані сміху, ні лиця.
5.5.1976 р.

ЩОБ БУЛА ЦІЛА ГОЛОВА
Ну як же так сталось?
Не пив, не палив,
А вічно голодний,
Холодний ходив.
І скільки себе пам’ятаю –
Робив,
Хоч так і нічого
Я не заробив.
А ті, що над нами, –
Немов королі,
У кожного «Волга»
Або «Жигулі».
А я тільки й знав,
Що давай та давай,
Бо дуже занадто
Любив я свій край.
Бо маємо право
На труд і на працю
Й на цьому зникають
Всі наші права.
І мусиш мовчать,
І не смій сперечатись,
Як хочеш, щоб ціла була голова.
4.10.1988 р.

ЛЮБЛЮ, ЯК СВЯТО
Таких, як ти, в нас небагато,
Тому й люблю тебе, як свято,
За те, що очі блядовиті,
За те, що губки ядовиті.
15.6.2011 р.

ХУЛІГАНИСТИЙ І ЦІАНИСТИЙ
Я такий, як і всі – хуліганистий,
і такий, як і всі – озорний,
Тож люблю я твій погляд ціанистий,
Хоч давно вже і немолодий.
Я такий, як і всі – хуліганистий,
І люблю я розкішних жінок,
Щоб уже, як залізеш їй в пазуху,
Міг знайти там багато цяцьок.
Ой, як хочеться, ой, як хочеться
Там, де хвильками грають жита,
Взять добратись до всіх отих квіточок,
Від яких молодіє душа.
Ой, як хочеться, ой, як хочеться
Обійняти літа молоді,
І добратись до всіх отих квіточок,
Від яких молодіють усі.
15.6.2011 р.

ЦВІТЕ ЧЕРЕМХА
У лузі квіти і світле небо,
А я все думаю тільки про тебе.
Цвіте черемха, цвіте калина,
А ти у мене перед очима.
О, Боже– Боже, що маю діять,
Якщо про тебе всі мої мрії?!
І хоч над полем літає вечір,
А взяти хочу тебе за плечі.
І там, де зорі вкладуться спати,
Мов шоколадочку, тебе злизати.
У лісі квіти, в садку листочки,
А я шукаю твої всі точки.
О, як же хочеться десь в полі сісти,
І всі ті точки очима з’їсти.
17.6.2011 р.

КОЛИ ДУША БАЖАЄ ГРОМУ
Що я зроблю, як всіх люблю
І кожну хочу цілувати,
Й коли по вулиці іду,
То ладен кожну обійняти.
Що я зроблю, як хочу жить,
Коли душа бажає грому,
Коли в душі вулкан кипить
І проганя космічну втому.
Що я зроблю, як всіх люблю,
Душа романсами співає,
І, ніби соловей в гаю,
До себе всіх красунь гукає.
16.6.2011 р.

ЯК СПЛЯТЬ ДІБРОВИ
Як би я хотів з тобою,
Де віки летять,
Всістись в лузі над рікою
І тебе обнять.
І в твої бентежні очі
Вічно заглядать,
Й твої губки солоденькі
Вічно цілувать.
Притулиться над рікою
До твоїх красот,
Й те, що в пазусі ховаєш, –
Там же взяти в рот.
Боже милий, як же хочу
Квіти ті тримать
Й ними ніжитись щоночі,
Як діброви сплять.
1.6.2011 р.

ЛЮБИВ КОСИТЬ ТРАВУ
Любив в степу косить траву,
Тому і досі ще живу.
Коса дзвенить, трава бренить,
О, як же хочеться ще жить!
ЯК З’ЯВЛЯЮТЬСЯ ГРОШІ…
Як у хлопця гроші появляються,
Так відразу і душа міняється,
Тут же в нього посмішка по вуха,
Не страшні ні ріки, ні розруха.
Тут же його тягне в ресторан,
Бо себе вважає, що вже пан.
Бо, аби розслабитись хоч як,
Він готовий всіх гукнуть в кабак,
Й будь-кого до себе запросить,