Торкнулись моєї душі,Як диктор по радіо зранняЧитать став Сергія вірші.Враз згадки побігли десь в лози,Туди, де на дужій нозі,Дубок танцював при дорозі,Всміхаючись Чорній козі.Побігли туди, де БерізкаШептала про вірність свою,І ніжно тулилась до Дуба,Всміхаючись вічно йому.Про гай, де розкидав, мов квітиВсі дні моїх юних років,Коли ми ще всі були дітиЙ боялись своїх почуттів.Сьогодні ж, як їду додомуУ батьківське рідне село ,-Воно вже неначе загадка,Неначе закрите вікно.І хочеться взять оту ніжність,Що в серці моєму бурлить,І кинуть прохожим у душу,Щоб душі людей розбудить.Вклонитись Сірку, ніби асу,За те, що зумів увібратьУ себе всі кольори часу,Коли я ще вчився кохать.Неначе акорди коханняТоркнулись моєї душі,Як диктор по радіо зранняЧитать став Сергія вірші.22.11.1979 р. ХОДЖУ Й ШУКАЮ ВРОДУПалила я. Любила гульки,Любила хлопців і вино.Тепер ходжу й шукаю вроду,Якої ніби й не було.29.7.1979 р. СТАРШИЙ БРАТЙшли по УкраїніХлопці, як орли:Спереду гранати,На плечах стволи.Під червоним стягом,Груди в орденах,Хлопці всі як хлопці,Не проскочить й птах.Йшли ті, як господарі,По чужій землі,Все, що попадалося,Брали все собі.Ось зайшли до хати,Де жила вдова,У дворі якоїГралась дітвора.Із хліва чужого,Хлопці ті орли,Вивели коровуЙ автомат зняли.Жінка голосила:– Не губіть діток!Дітки повмираютьЗ голоду, браток.А мужло з Росії:– Я на їх всіх чхав,Як діток робила,Хто мене гукав?І браток той «старшенький»Матом всіх попер,І корівку дійну вінТут же і обдер.Як же можна, люди,Цю любов забуть?І що скажуть дітки? -Хай ось підростуть.Ні! Не забуваютьЛюди вандалізм,Будь то анархісти,Будь то комуніст!Й зараз цей «браточок»Крутить носом так:– Севастополь руський,Ялта і Судак.А наш простофіляНавколо братка…Вашим він і нашим,Служба, бач, така.Ніби Бобік крутиться,Сам же аж сичить,Мов без «брата старшого»Ненці не прожить.А браток тим часомЗ торбою іде,Й все, що де побачить,В торбу ту гребе.Люди! Я не протиЗ усіма дружить,І пліч-о-пліч вічноЗ друзями ходить.Та не з старшим братом,А з таким, як сам,Що біду розділитьЙ радість пополам.Де немає старших,Менших теж нема,Там, де честь і правдаНа усіх одна.Як же бідну НенькуБудуть ті кохать,Якщо, навіть, мовуТі не хочуть знать?А мужло з РосіїЗ торбою іде,І що тільки може –В торбу ту гребе.По землі ВкраїнськійЙшов могутній кат.Звали його лагідноЛюди: «Старший брат».25.10.1993 р. У РИТМІ ВІЧНОСТІЯ на полі там, де квітиКвітнуть нивою,Як на тебе подивлюсь –Серце римою.В тому полі бджілочки,Мов на Ладузі,Ой, як хочу в руки взятьТе, що в пазусі.Ой, як хочеться спійматьТі суничечки,І добратись, крадучись,Аж… до пишечки.І, завмерши, у ту митьВ ритмах вічності,Цілувать тебе, любитьВ сяйві ніжності.Бо на полі, де бренитьСерце римами,Як же можна не любить,Бути стриманим?Як же хочеться любить,Щастям бавиться,Бо за осінню зимаНе забариться.Ой, як хочеться у дзвінБити молотом,Бо проходять вже літаТі, що з порохом.Відцвітає літній день,М'ята, рутонька,Тож, чи варто гаять час,Моя любенька?3.5.1988 р. ПРОЛЕТЯТЬ ЖУРАВЛІПролетять журавлі і осиплються квіти кохання,І у кожного з нас від турбот перекривиться рот,Тож живіть, люди, всі поки є ще бажання,Й поки серце гукає ще вас у поход.7.8.1992 р. ЩОБ БУЛА ЛЮБОВ! За її личко, ноги, груди,Я б все життя служив їй, люди.Бо як до них я притулюсь,