Квітка кохання

АЛІМЕНТИ
Я колись жінок любив
За п’янкі моменти,
Поки ті не подали
Всі на аліменти.
12.5.1976 р.

КОЛИ ЗУСТРІНЕТЕ ЛЮБОВ
– Як мене коханий стріне, –
Говорила Ліна, –
В нього руки в ліфчик лізуть,
В мене – між коліна.
11.5.1976 р.

ДУША СВІТИТЬСЯ
Як погляну я на фею,
То душа аж світиться.
От би з дівчинкою… тею
Ніченьку б поніжиться!
11.5.1976 р.

ГАРНА МАША
– Я дівчина надто гарна, –
Говорила Маша, –
Недаремно кожну ніч
То Грицько, то Саша.
13.5.1976 р.

НАША ДЕМОКРАТІЯ
– Ось і ми уже нарешті
Стали демократами,
Та скажи щось владі проти –
І любуйся гратами.
10.11.1976 р.

ПРАВДА І ГРАТИ
– Хто сказав, що в нас є правда,
Стали демократами?
А куди не подивись,
Правда вся – за гратами!
10.11.1976 р.

ВАЛІЗА
Кожен раз, як новий хлопець, –
Таня з себе лізе,
І на нього, ніби пава,
Суне, як валіза.
Обнімається в трамваї,
Ледве аж не скаче,
Що то серце у дівчини,
Як вогонь – гаряче.
А як вибере із нього
Силу і натхнення,
Тут же іншого шукає,
В кого є «варення».
А як витрусить у хлопця
Всі його кишені,
Ходить, як коза, й радіє
Вже… і за пельмені.
Отака вона, Танюша,
Всіх вона кохала,
Поки того, що хотіла,
Все таки… спіймала.
Тепер ходить в вендиспансер,
Сльози проливає,
От що, бачите, з такими
Хитрими буває.
6.5.1976 р.

В ОДНОМУ КОЛГОСПІ
Був страшний неурожай
В нашому колгоспі,
Недохват був для насіння
Десять тон картоплі!
З Бреста нам допомогли,
З дружньої країни,
І кортеж автомашин
Мчав до України.
Посадили ту картоплю
Від краю до краю,
І все поле красувалось
Від дібров до гаю.
Ось і сніг уже надворі.
В шефа я питаю:
– Чому бульбу не копають?
– Вказівок немає.
– Тож, як має все пропасти,
То роздай селянам!
І людям прибуток буде,
І начальству – шана.
І ніхто тоді не скаже,
Що ти – «фрукт іржавий».
Подивився поц державний
Й вуса поправляє:
– Як давати з половини –
Хай все пропадає!
Так картоплю й не зібрали,
А вверх звітували,
Що з гектару не по двісті,
А по п'ять зібрали.
А начальство, яке вище,
В комітет державний
Звітувало ще вищому:
– Рік неурожайний!
А обібрані селяни,
Орють дні і ночі,
А начальство тре мозолі
Об… цицьки жіночі.
23.11.1976 р.

ФІЛОСОФИ
Ідуть друзі по дорозі
Якраз після чаю,
І один одного тут же
Ніби розважають.
– Зараз, куме, кожна жінка
Вдає святу з себе,
Бо уже й сама не знає,
Кого й ще їй треба.
Ото, бачиш, іде киця
Що шарф поправляє,
І та також, убий мене,
Теж коханця має.
А та, горда, у бабеті
Що очі, як стріли,
То до кого ж, як гадаєш,
Так вона оділась?
А ота, що в міні юбці,
Що аж очі коле,
Тож для кого, ти думаєш,
Те відкрила горе?
– Тож, яка тоді коханця,
Ти скажи, не знає?
– Та не знає, у якої
Голови немає...
28.10.1976 р.

МАЮТЬ РАЦІЮ
Всі газети в нас кричать:
– Ми за інтеграцію:
З шефа – рублик, з мене – п’ять,
Вони мають рацію.
7.5.1976 р.

БАГАТІЄМО
З кожним днем і з кожним роком
Всі ми багатіємо:
Колись руб була цибуля,
Зараз про це мріємо.
7.5.1976 р.

ПРО МІЦНЕ, ПАСТУ І ДІЙСНІСТЬ
ГОРЛАСТУ.
– То за чим така в нас черга,
Що там так хапають?
– А то, бачте, хлопці крейду
На міцне міняють.
В магазині нема крейди,
Ні фарби, ні пасти,
Тож, як треба ремонт робить –
Мусять десь украсти.
10.11.1976 р.

У БОЛОТІ РОГОЗА
У болоті – рогоза,
В Києві – корзиночки,
Якщо чорні не прийдуть,
То прийдуть блондиночки.
14.12.1976 р.

МОЯ МИЛА ЗАХВОРІЛА
Моя мила всю ніч вила.